родзіч розьніць 968 рОДЗІЧ-ЧАГ, предл-чу; мн. ч., род.-чаў, м.----соплеменник. Х аруж ы х накш ы х ня маем ует а н а ўляц і, т о ль к і лю д зей зацны х, годны х, родзічаў т аго гаспадарст ва. Стт. ЮЗ. Таковы ўрад у том вайводзт ве ŭ павеце аееламу, р о д зіч у В ялікага Княсm ea даваці маем. Стт. 262(282). Тут аш няга гаспадарст ва Вялікага К няст ва Л іт оўскага родзічам мы з ласкі нашае гаспадарскае... абяцуем іх даст ойнасьцям і ŭ урады апат роваці i да служ б наш ы х на двор наш прыймаваці. Стт. 133. М аскоўскі а к у п а н т... дуж эе к о ш т а м мілё н а ў наш ы х няш часьлівы х родзічаў. Акула 7. 2. соотечественник. I то ўсе пат ом кі наш ы в я л ік ія к н я зі Л іт о ў с к ія даваці б у д зе м па він ь н і т о л ь к і Л іт ве, P yci, Ж ам ойці, р о д зіч ам ст араж ы т ным i ўрадж энцам В ялікага К няст ва Л іт оўск а га i ін ых зем ль, т а м у В я л ік а м у К няст ву належ ачы х. Стт. 129. розгалас-ясу, предл. и зват.-асе, м.—эхо, отзвук. Шсл. Я к к р ы к н у ў — т о л ь к і розгалас пайш оў па лесе. Ст. \эош а-зкі-зцы, ж.—розга. Гсл. Н а гэт ага распуст у ня т рэба ж алець розак. Нел. 558(«од распуст а). Уменыи. розачка-чк/чцы. Р о за чка ю ня сьцёбалі. Дел. 6(под акафист). розьмін — разьмін. розна, нареч. 1. о т д ел ь н о, в р о зь (п о р о зн ь, С.). Нел. 565; Гсл.; Ксл. Розна ж ывуць, па адным. Лужасна Куз. (Ксл.). Ж ывуць брат ы р о зн а. Нел. П а кла д зі р о зн а —в р а зн ы е ст о р о н ы, в р озь. Тм. П ры ехау м ой міленькі позна, параськідаў падуш ачкірозна. Зь песьні, Ар. 2. р а зл и ч н о, р азл и ч н ым о б р а з о м. Нел. 565; Гсл. А б гэт ым розн а гавораць. Нел. Д ы к вось розн а лю дзі казалі. ЗСД. 3. о п р о и зн о ш ен и и — о т ч ет л и в о, р а з б о р чиво. Пара, маці, дачку аддаці — галасок зьмяніўся. Галасочак на лясочак; ціха мова, розна, пнз, 46. рознасьць-ці, ж.— р а з н о с т ь, р а з л и ч и е. Нел. 565. М еж наш ы м і п а ясам і ніяка е рознасьці няма. Нсл. розны -ная-нае, 1. р азн ы й, (Косіч73) н е о д и н а к о в ы й. Нсл. 565. Р озны я ш апкі. Нсл. М ой розны пояс ад т вайго. Тм. I ж ылі-былі па р о зн ы х месцох. Каменская в., Навасілск. п.(Будде: Тула-Орел, 14). 2. в ся к и й, р а з н о о б р а з н ы й, р а зл и ч н ы й. МГсл.; Нсл. 565. Рознага хлеба надаваў. Нсл. Розныя, розны я м укі відзець будзе. Кіт. 11266. 3. о п р о и зн ош ен и и: отч етл и в ы й, р а з б о р чивы й. Ср. р о зн а 3. розваль-л/, ж.— ДОВОЛЬСТВО. Нсл. 565. 3 розвалі перабіраць стаў. Нсл. Н аеўся ў розваль. Тм. рОЗуМ-.ИУ', предл. и зват.-ме, м.— ум, разум. Нсл. 565; Ар.; Калышкі Лёз. (Ксл.); Шсл. Л ю дзёў слухай, а Свой р о зум май. Послов. Тм. Чуж ога р о з уму лы кам НЯ мерай. Послов. Дукора Сьміл. (Шсл.). Зъ л я д а ш ч ы к ам спазнаўся, 3 р о зум у спаўся. Послов. Нсл. Б яз ро зум у робіш. Тм. Не вялікі т ут т рэба розум. Тм. добры розум—благоразумие, рассудительность. Н я гневайся, мая мамка, ш т о гуляю позна. Ой, я хадж у, я гуляю, добры р о зум маю. пнз. дурны розум—неблагорозумие. Малада дзяўчы на дурны р о зум мае, па садочку ходзе, ручанькі ламае. 3 нар. песьні. Ар. адходзіць ад розум у—лишаться ума. М а р 'я м а із с т р а х у я г о ад р о з у м у адышла. Кіт. 94аб. адходзіць ад розуму—сходить с ума. К ат оры я бы ад р о зум у адходзілі, ня м огуць даст амэнт аў чыніці. Стт. 388. адысьці ад розуму—сойти с ума. розум адходзе—оставляют умственные способности. Ад срогасьці твае ш лонкі мае т расуцца, р о зум адходзіць. Кіт. 94а8. розьніца-і(б/-ўы, ж.—различие, (Нсл. 565) разница. Гсл. В ялікая розьніца меж ім i т абою. Нсл. Ну, якая т ам ацькірозьніца? Карма Куз. (Ксл.). розьніцца-нюся-ж'шся, несоверш. ад каго, 1. отделяться. Нсл. 565. Н я розьніся ад нас. Нсл. Соверш. выразьніцца, ад каго—отделиться от общего, целого(выделиться, С.), отстать. Нсл. 93. Вы ад нас выразьніліся, дык вам i дзела да нас няма. Нсл. 2. зь к ім,—приходить в несогласие, ссориться. Нсл. 565. За ш т о вам розьніцца між соб? Нсл. парозьніцца-нюся-н/шся. Деепр. наст. вр. парозьніўш ы ся, 1. соверш. к розьн іц ц а 1. —отделиться. Нсл. 565. Падводы парозьНІЛІСЯ Ў дарозе. Нсл. 2. соверш. к розьніцца. 3. прийти в несогласие, поссориться. Нсл. 565. Н ізаш т а парозьніліся. Нсл. 4. разниться, Гсл. отличаться, различаться, расходиться, не совпадать. ад р озь н іц ц а—стать различным, не одинаковым, не совпасть. рОЗЬНІЦЬ-НЮ-НІШ-Не, несоверш., nepex. 1. разделять(отделять одного или одно, С.) от другого парного(и не только парного, Ксл.). Нсл. 565, разъединять. Парыстуюрэч розьніш. Нсл. Бацька пайшоў бабкі розьніцы лепшыя на гэты воз будзем класьці. Слабодка Куз. (Ксл.). Соверш. выразьніць(вы розьніць)—отделить от других (отделить часть ОТ целого, С.). Нсл. 93, выделить что-л., находящееся до того вместе, в соединении с чем-л. Старшага брата пан выразьніў ад нас. Нсл. ВыразьНІЦЬ ЦЯЛЯты ад стады. Нсл. Деепр. наст. ер. вырозьнены—отделенн ый, поставленный врознь от других. Нсл. 93. Вырозьнены сын, брат. Нсл. 2. приводить в несогласие, Нсл. 565. приводить в раздор. Ксл. Н аш т о ты іх р о З Ь Н ІШ? Стасева Выс. (Ксл.). Р о З Ь Н ІЦЬ МУЖа із ж онкаю. Нсл
Дадатковыя словы
жшся, нішся, розьніца-і(б/-^ы, чкічцы
0 👁