Беларуска-расійскі (вялікалітоўска-расійскі) слоўнік (1989). Я. Станкевіч

пітомна 894 у пища 3.—о неживых предметах: добытый трудом, составляющий собственность. НК.: Бабы, Но. 22; НК.: Под. пос., Но. 104. собственными трудами приобретённый. Нел. 416. М о й піт аманны пояс забраў. Нел. Ш т ам анны я рубелькі. НК.: Под. пос. 77. пітаманны грош—трудовые деньги, нк.: Сбяги, Но. 15. пітомна, нареч.—именно (собственно? С.). Растсл.: Смоленск 138. ПІТКІ, пГтаЧКІ, дет.— ПИТЬ. Шел. Х а н у піт кі. Ст. Н а ж т абе піт ачкі. Ст. пітляв-аны-аць — пытляваны-ацъ. Ар. пітво-вя, ср.—напитки. Ксл. П іт во заўсёды дурыць. Доўжа Куз. (Ксл.). пітуха-ўхі-ўсе, ж.—пьющая. Нсл. 416. Мял ж онка ні піт уха, ні ядуха. Нел. пітушчы-чая-чае—пьющий. Ш т уш чы я лю дзі. НК.: Шт. 66. півоня-ш-н/, ж.—пион, Мариин корень. Янавічы Нясьв. У садку сядзіць пам еж ПІвОНІ. Чарот: Марына ( Выпісы Белар. Літар. XIXхх стг. Ул. Дзяржынскага, 496). Н а градзе ц ь віт уц ь пів о н і. Кавыль: Пад зорамі, 17. Л яж ыш худы — худ а я ж эрдзь — а ш чокі — зы ркія півоні. Жылка, 91. пГва-ва, предл.-ве, ср.—пиво. Ар. піваць,—см. под піць. шуня-ні-ні, ж., неол.—пивная. піўні'ца-цы-цы, ж.—пивная. Менск. піўны-н ая-н ае—относящийся к пиву. С удзьдзе піўнае... кат лы, кублы, бочкі... забіраці маю ць да зам ку. Стт. 503. піцёньне-нл, предл.-ню, ср.—питьё (, напиток, С.) Шсл.; Гсл. А, як о е ў нас піценьне, ядзенъне! Гсл. Стае ям у піценьня. Ст. ПІЦЯНЬНё-НЛ, дат., предл.-НЮ, ср. 1. ПИТЬё (действие). Н е вялікае т ам бы ло піцяньнё. Нел. 416. 2. питьё (, напиток, С.) Нел. 416.Н ўж о бы ло т ам пщ янъня. Нел. Д осіць бы ло т ам піцяньня i ядзеньня. Тм. піцуга-г/, дат., предл.-узе, общ.— труженик. Кс Працуй, як піцуга, дык у мяшку будзе туга. Беліца Сян. (Ксл.). піць, n 'ю, n ёш, п 'ецъ, n ём, n 'іцё; прошл. вр. ПІў, ПІла, ПІЛО, ПІЛІ, несоверш., трех.—ПИТЬ. Раст.: Северск. 138; Ар.; Шсл. Д зе п 'юцъ, т ам ільлюць. Послов. К алі ня п'юцъ, т о й ня дзякуй. Послов., Ар. Ш ты ўсю чарку, не пакіда Ст. Сыльвэстра піў із Сымонам. 2. пить, пьянствовать. Бры дка піць. 3. за каго-ш т о—пить, выпивать в честь кого, чего-л. 4. да каго,—пить, обращаясь к тому, кто будет пить следующий тост: Здароў будзъ! —Ш на здароўе! Ар. як піць даць—исполнить что-л. очень легко. Отгл. имя сущ. ПІЦЬЦё-ЦЛ, предл.цю —питьё (действие). Я кое т ваёпіцьцё? Ар. Многократ. ПІВЯЦЬ-йю-йеш-йе; повел.-айайма, ш т о. С яўрук на вясельлю бываў, С яўрук І гарэлкі піваў. Чартавічы Сур. Север. (Шэйн II. 178). Вады н я півалі ( з Д няпра) ad вялікага гнюсу трупу маскоўскага. Баркулабаўскі летапіс. С оверш. ЯДПІЦЬ, adan Ю-П ёшп ёць-гіём-п'іцё—после питья в течении продолжительного времени перестать пить. Ён адпіў ужо сваё. Соверш. дапГць —ДОПИТЬ, ВЫПИТЬ ДО конца. Ар. Соверш. напГць—выпить на известную суму. Напілі на ПЯЦЬ рублёў. С оверш. папщь —выпить всё, многое. Папілі ўсе, нічога не засталося. Соверш. падпГць, падап'ю —опьянеть несколько, выпив вина, спиртных напитков. Ар. С оверш. прапіць, 1. пропить, истратить на выпивку, пьянствуя. Пан прапіў свой двор. 2. повредить чему-л., утратить что-л. в р е з у л ь т а т е ПЬЯНСТВа. С о вер ш. сьпіць, сьп'ю, сьпёш, съп'ецъ, сьпём, сьп'іце, СЬП'ЮЦЬ; п о вел, сьпі—выпить, отпить сверху. С оверш. ВЫПІЦЬ, 1. ВЫПИТЬ, ПрОГЛОТИТЬ, принять внутрь какую-л. жидкость. Ар. Выпіў коўню малака. Ар. 2. за каго-што и без. доп.—о питве вина и спиртных напитков. Соверш. уПЩЬ, уп 'ю, уп ёш, уп ё ц ь —побы ть в довольстве относительно напитков. Ш я ўпіла, ні я ўела, ні я ўхадзіла, свае леты маладыя марне загубіла. Из песни, Ар. ПЩЦа, п 'еЦЦа, ст р а д, к піць,—питься. С о в е р ш. нашцца-п 'юся-п 'ёшея-п 'аццап 'ёмся-піцёся чаго—напиться, утомить жажду; ПОПИТЬ, ВЫПИТЬ чего-л. О т гл. имя сущ. напіцьцё-цл, п р е д л.-ц ю. Ад аднаго напіцьця з тае вады чалавек агнём гарэць (будзе). Кіт. 12961-. Соверш. папГцца—опьянеть всем, многим. Вясельнікі папіліся. С оверш. прапГцца—пропить свое состояние. Шсл. Прапіўся ён У дошку. Ст. Соверш. расыпцца, разап \юся-n ёшея—употребляя спиртные напитки, стать пьяницей, спиться. С оверш. плупівяццл-аемся-аецеся, 1. опьянеть многим. 2. прильнуть губами многим. Вужакі паўпіваліся ў рукі ŭ ногі. Я. Г-кі: Казкі, Но. 2, стр. 5. адпівацца-аецца, н есо в ер ш. 1. сыреть, свойственно семенам. Нсл. 377. Сухая пшонка, на зямлі лежачы, уборзьдзе адпіваецца, адапёцца. Нсл. 2. о домашних животных: поправляться, полнеть после исхудания от недостатка кормов. адпГцца, соверш. к адпівацца 1, 2. Каровы ўвясну адпіліся. утв&гщъ-аюся-аешся, — много раз опьянеть. Ар. С о в ер ш. упГцца, у п 'юся, упёш ея, упёцца, упёмся, у п 'іцёся, 1. опьянеть. Ар.; мгел.; Ксл. Ну йупіўся ж я на вясельлю! Хмары Куз. (Ксл.) 2. впиться, присосаться к чему-л., впиться, прильнуть губами, устами, зубами. П 'яўкі ўпіліся. Ар. Каровы ўпіліся на папары. Ар