Беларуска-расійскі (вялікалітоўска-расійскі) слоўнік (1989). Я. Станкевіч

малёгаць 671 малімонічаць малёгаць-дю-душ-де, несоверш.—усиленно просить, молить, клянчить, іг. Я к ні м алёгаў — не далі. іг. П ачаў Зубры ц кі м алёгаць, к а б аддалі яны свайго хлапца да ХЛОПСКу ў месц к ую. Калюга: Нядоля Заблоцкіх. Г эт а к во налёгаў, ды пры м азваўся, ды т а к ма р к о т н а па зір а ў на Рамана, ш т о т ой i зьм як. Зьніч, 1952, Но. 20, 7. маляр-ярд, предл.-яру, зват.-яру, мн. ч.-рыр о ў-р о м -р о ў-р а м і-р о х, м. 1. живописец. М аляр нам аляваў пат рэт, абраз. 2. красилы цик(м аляр). Ксл. Ё н н а н я ў м аляра м аляваць кухар. Веляшковічы Лёз. (Ксл.). маляроў-о в а -о в а, 1. принадлежащий живописцу. Нсл. 279. М а л я р о ў сын, двор. Нсл. 2. принадлежащий красильщику. малирка-/жі-/?і*ы, ж. 1. женщина живописец. 2. красильщица. малярня-ш-ш, мн. ч.-няў, ж.—рабочая живописца. Нсл. 279. Г асп адар у ма л яр ы. Нсл. малирскі-кдя-кде—свойственный живописи и живописцу; относящийся к живописи и живописцу. Нсл'. 279. М а л я р ск і за р а б о т о к. Нсл. М а л я р ск а е ра м я с т в о. Нсл. М алярская слава. Нсл. малярства-дд, ср.—живопись, мгсл. Вывучы ў ясьм і я го малярст ву. Гордз. А к., ХУН, 4. МЪЛЯВ&ЦЬ-Люю-люеш-люе, несоверш., перех. 1. изображать, расписывать красками, Ар.; Нсл. 278. рисовать. П ап адзе я к і алавік або вугаль ды м алю е. Ст. М аляваць санкі, д у гу. Нсл. Соверш. памаляваць— покрасить. Ар. П ам аляваў вокны. Ар. 2. писать, создавать произведение живописи. Н е т акі ч орт ст раш ны, як я го малюю ць. Послов. Нсл. 278. Соверш. намаЛЯваць, а) написать(картину, портрет). М аляр нам аляваў абраз. б) нарисовать. 3. оговаривать, описывать. Нсл. 278. Д о б р а т ы м яне перад лю дзьм і м алю еш. Нсл. Прт. маляваны, 1. изображенный красками(крашенный, нарисованный, С.). Нсл. 278,—разрисованный. Расуха Імгл.(Косіч, 236). М аляваная р ы б к а на ст але. Нсл. 2. раскрашенный, Нсл. 278. расписной. М аляваны я санкі. Нсл. М аляваны я ст аўпы. Нсл. М а л я ва ны с т ол у па п а. Тм. Ц ім оху наш ам у б я д а лучы лася, зьгінула скры нка м аляваная. I дач уш к а каханая. Из свад. песни, Нсл. С правіў м аляваны вазок. Ст. К араваю мой маляваны, ды х т о ж цябе м аляваў, ці б а гі ц я бе м алявалі, ці м алы я б а ж а н ят а ч к і? Ма л я ва л і м ян е з о р а ч к і, д а Ра с у ц к ія дз е в а ч к і. Расуха Імгл.(Косіч, 236). 3. писанный(красками). Я к хо р о ш а м аляваныя образы ў маляра! маляваненькі, прилаг. 1. ласкат. к МОЛЯваны 1, 2, 3. 2. красивенький. Нсл. 278. М аляваненькі, я к ангілчы к. Нсл. 4. в см. прилаг.— В ообр аж аем ы й. Нсл. 278. М аляваны яблы к зьясі. Нсл. П аезьдзім на м аляваным каню. Нсл. М аляваная праўда, зн. няп раўда. маляваньне-ня, предл.-ню, 1. рисование. Нсл. 278. Х арош ае м аляваньне. Нсл. 2. крашение. 3. писание, изображ ение красками. 'зъм ъл& ъъъъц ъ-вую -вуеш -вуе, несоверш. — покры вать особой какой-л. краской. Нсл. 174. Зам алёвавай, зам алю й у се гэт а сін яю краскою. Нсл. Соверш. замаляваць -л ю ю -л ю еш -л ю е. Нсл. 174. См. зам ал ёваваць. малГк-НСД, предлАку, зватАча, мн. ч., дат.ком, мн. ч., предл.-кох, м.— заты лок, шея. Нсл. 278. Д ал і ў малік. Нсл. П а м аліку заробіш. Нсл. Н ацерлі т р о х у малік. Тм. маЛІМОНІК-//СД, предлАку, ЗватАча, общ. — прихотник-ица, особен н о к вкусным куш аниям. Нсл. 278. Я кі, якая ты м алім он ік! Х л еба адн а го ня хоч аш есьці. Нсл. Уменьш. м а л ім о н іч а к -ч к д, предл. и зват.ч к у— лаком ка ребенок. Нсл. 278. М алім онічак наш панічок, сьм ят ан ку лю біць. Нсл. Уменьш. м а л ім о н ч ы к -ь /кд — малім онічак. Нсл. 278. малІМОНІКІ-Л'Др, единств, ч. нет. 1. СЛаСТИ, легкие куш анья, обы к н ов ен н о п р и готовляемы е для детей. Нсл. 278. Ты т олькі м алім он ікі лю біш. Нсл. Н е м алім онікам і ж ця б е карм іць. Нсл. 2, перен.—ласкательство. Нсл. 278. ДоСІЦЬ вам мяне малімонікамі карміць. Нсл. Дадзелі імне вашы малімонікі. Нсл. малімоніць-н/о-н/ш-wў, несоверш., перех. — н еж и т ь, как бы пр ед ст а в л я я к о го малы м, Нсл. 278. баловать. Матка мяне не малімоніла, не змалімоніла; я змалку да ўсяго прывык. Нсл. Соверш. змалімоніць. Нсл. 278. малімоніцца-нюся-н/шся, несоверш., возвр. 1. нежиться, п одобн о малы м детям. Нсл. 278. Н ям а ч а го малім оніцца, ты ўж о вялікі, пара брацц а за р а б о т у. Нсл. 2. чваниться, церемониться. Нсл. 278. Еж, не м а л ім о н іўш ы ся. Нсл. Соверш. замалімоніцца. Нсл. 174. Соверш. змалімоніцца. Нсл. 278. Зм алім он іўся І НЯ еў. Нсл. Соверш. памалімоніцца, возвр.— поупрям и ться; показать, что не нравится п редлагаем ое. Нсл. 463. П ам алім оніш ся, ня б уд зеш есьці ды пасьля скул у зьясі. Нсл. малімонічаць, -а ю -а е ш -а е, несоверш. — п р и х о т н и ч а т ь, бы ть р а зб о р ч и в у в куш анье, Нсл. 278. бы ть р азбор ч и вы м, привередливы м, капризным. К алі малім онічаеш, т о значы ць не голодны. Нсл