Беларуска-расійскі (вялікалітоўска-расійскі) слоўнік (1989). Я. Станкевіч

ірхаваць 501 іртуць 2. такая же ленточка, нашиваная спереди полушубка справа и слева, как украшение. Шсл. Абарвалася ў кажу се ірха. Ст. Ср. ірша. \фхъъ&цъ-хую-хуеш-хуе, несоверш., трех. —нашить В полушубке "i p x i ". Шсл. Соверш. абірхаваць-хую-хуеш-хуе, трех. Шсл. Кажух гатоў, толькі яьичэ аб'ірхаваць. Ст. ірдзёль-ля, общ. 1. ярко-красный. Гсл. 2. краснощекий. Гсл. 3. пышащий-щая здоровьем, Ксл. краснощекий, здоровый мужчина, краснощекая здоровая женщина. Н ел. 225. Ірдзель дзеўка. Нел. Ір д зён ь-н я, общ. — Ірдзель. Н ел. 225. Чырвоны, як ірдзень. Нел. ірдзень-ш, мн. ч.-няу, ж.—румянец. 1г. На шчоках ірдзень. 1г. Ірдзёць, -ее, повел., -ёй-ёйма, несоверш. —рдеть. Шел. Крывёю ірдзее раса. Колас: А дплата, 3. Ірдзее на палянах суніцаўраньні Жар. Калачынскі: Л ясная казка. \\№£ЦЦ2і-дзІЦЦа, несоверш. — ірдзець. Шел. Раса аж ірдзіцца на траве. Ст. Соверш. заірдзецца—закраснеться. Баба аж заірдзелася ад злосьці. Ст. ірзаць, іржу, іржэш, іржэць; прош. вр. Ірзаў, несоверш.— ржать. Гсл.; М Гсл.; П Н З, 9; Шел. Конь ня йдзе, конь іржэ, упінаецца. Р осуха Ім гл.(К осіч 254). КоНЬ Іржэ СШОЯЧЫ ў хлеве. С т. Прыходзе над ноч конь, іржыць бедалака. Вышынскі: Х ата пад ліп ою (Б еларус, Н о. 155). У лесе жарэбчыкі іржуць, дамоў НЯ йдуць(ваўкі). Рапан. П ры к.: 354. Хоць Сіўка не вязе, ды Іржэ. Послов. Рапан 159. Коні пачалі ірзаць. Воўсіш ча Сян. (К сл. 237). Яшчэ будзе вараненькі весела ірзаці. Г ар ун: Б ел р. м ар ш. Соверш. зарзаЦЬ. Д с л. 248.— заржать. Зарзалі кабылы. Д сл. Вы'шаў вол, заірзаў як конь, надзьмуўся я к мех(гусак). Рапан. 345. Конікі зарзалі. Cyp. Северск.(Ш эйн, 1-2, 497). ірж а 1-ж ы-ж ы, ж., облает.—рожь на пне. Ск. См. жыта. ірж а II, іржы-жы, ж.—ржавчина. Boсень....сыпе іржою зь бялёсых бяроз. A. Зм агар(П ры йсьце, Н о. l). Плугі чакалі ськібаў чорных, каб ЗМЫЦЬ Іржу. Танк(КаЛосьсе, Н о. 3/20, стр. 130); М Гсл.; Растсл.; К осіч 80; Ш ел.; Нсл. 225; Ксл. Сэпаратар іржа паела. Сутокі Лёз. (Ксл.). Грызе, есьць мяне, як іржа зялеза. Ст. Іржа зьела касу. Н сл. Грызець, як іржа зялеза. Рапан.: Прык. 74. У талым сьнезе прэлая зямля, як іржа рудая на ЗЯЛезе. Круш ына: Л ебедзь, 41. Паіў Сібір мяне Іржой крынІЦ. Кавыль: Д ум ы, 59. ірж&пкл-нкі-нцы, ж.—ржаная солома. С к. Прынясі іржанкі на Куцьцю. С к. {фж&тл-ная-нае—ржаной, с к. См. жытні. Іржавець-tfўp, несоверш.— ржаветь. Варлыга: Н азіраньні, 17. іржавы-вяя-вас, 1. покрытый ржавчиной, ржавый. Варлыга, Н азіраньні, 17. СІЛЯЛІ і р ж а в ы м і б л я ш а н к а м і в а д у. Р а м а н о в іч (К он адн і, Н о. 2, 20). 2. с такой водой (о болоте). Вадзянік вылез із іржавага багна. К аласкі, 1955, Н о. 2930, стр. 15. Канавы наліваў іржавай крывёй. Л ойка:Л. песьня. ІрЖЭўнІК-ЙСЯ, предл.-Іку, зват.-ІЧО, м.— ЗЛаковые пни, оставшиеся посьле снятия ржи, Ксл. пни сжатой ржи. Іржэўнік — гэта пні пажатага жыта. Аськерш чына Б еш. (К с л.). / ж аўрукі на струшчаны іржэўнік не рассыпаюцъ зерняткі хвалы. К авы ль: В ясна(Б лр. Д у м к а, Н о. 2). Шоукам зялёным рунь разьляглася еярод іржэўнікаў. Рунь, 7. Іржышча-чя, предл.-чу; мн. ч.-чы-чаў, ср. 1. пеньки ржаных стеблей, Н К.: О черки,439, Н о. 878, 445. ржаная стерня, оставшиеся на поле стебли сжатой ржи. Гсл.; БНсл.; Варлыга: Н азіраньні, 17. А б Ір ж ы ш ч а па к а л о ў н о гі. Гсл. К о л ь к і на не б е з о р а к, т о л ь к і на з я м л і д з ір а к ( ір ж ы ш ч а). Рапан. 346. Б у д з е з о л а т ам а д с ь в е ч а в а ць ір ж ы ш ч а. Адамчык: А рж. колас. А с е н ь н і в е ч а р над ір ж ы ш ч а м і Свой С м у та к а т р а с а ў. Крушына: Калы ханка С'Зьніч", 1954, Н о. 27). ІржЫШЧиМ, ЯК СІЛОМ, ЛОвІЦЬ ён лісьц е за СЯЛОМ. Салавей: Сіла, 66. 2. поле после снятия ржи. Ксл. Я с ё ле т а б у л ь б у з а п а х а ў на ір ж ы ш ч у. П усты р Cip. (К сл.). іржышчны-ная-нае, прилаг. к іржышча —полученный из ржаной стерни. 1ржышчнае сена. Н К.: Очерки, 462. ірлаваць, рлаваць, (Н с л.),-лую-луёшлуёць-луём-луіцё, несоверш. 1. кричать по орлиному. Н сл. 563. Арлы рлуюць. Нсл. 2. растиряться. Нсл. 563. Дужа тырлуешея тут! Нсл. Два арлы рлуюць, адно яйцо гадуюць. Загадка: хрышчоныя бацькі на хрысьце хрышчанага дзецяняці прымаюцъ яго адно ад аднаго. Нсл. ірмГцца—гореть, загоряться каким-л. чувством. Смл. ірмГцца— ПЫ Л аТЬ С Т р аС Т Ь Н З. С м ал ен ш. Соверш. заірміцца. Смл. ірши-шы-шы,.—полоска овчины, очищенная от шерсти и идущая на оторочку. Ксл. Няма чым іршыць — іршы не хапіла. Л уж асна К уз. (К сл.). Ср. Ірха. ІрШЫЦЬ-шу-ШЫШ-ШЫЦЬ, несоверш., трех. — обклады вать ЧТО тесмою. Н сл. 225. Іршыць, аб'іршыць кажушок. Нсл. Соверш. абіршыць. Н сл. 2 2 5. Прич. аб'іршаны —окаймлённый мехом. Н сл. 356. А б 'іршаны кажушок. Н сл. іртавГна, - н ы - н е, ж.—санный полоз. Бранск(Т ихонов, 50). Ср. ір т ы. Іртуць-ф, ж.—ртуть. Н авасільск і п.(Б удде: Т ул а-О р ел, 122). Жывыя, быццам іртуць, вочы твае цьвітуць. С яднёў: С ястры. См. жывое ерэбла