зявайла 449 зіркаць зятняя косьць—хребетная кость убитого животного, называемая так потому, что, как имеющая мало мяса, дается зятю( а не детям, напр.). Мл. зявайла-лы, ж. и зявайла- л а, м.—крикунья, крикун, горлан. З а т к н і г о р л а г э т а й з я в а й л е, г э т а м у з я в а й л у: д з е ц я н ё п а б у д з і ў. Нел. зяваньне, (Ар), зяваньне (Нел.)—горлание. Нел. 168. А д з я в а н ь н я т в а й г о ў в у ш ш у з ь в і н і ц ь. Нел. зяваць-аю-аеш-ае, нееоверш.—громко кричать, орать, Міх.; Ар. кричать громко, гарланить, Нел. 163. кричать. Растсл. Чаго ты зяваеш? Ар. Досіць табе зяваць на ў сё горла; ты не ў кармме, што так зазяваў. Нел. Соверш. зазяваць. зяўласты-тая-тае— крикливый, горластый. Нел. 168. Якое зяўластае дзяцё! Нел. зяць-ЦЯ, предл.-ЦЮ, зват.-ЦЮ; мн. ч. ЗЯЦІ-ёўё м - ё ў - я м і - ё х, м.—зять, муж дочери. Ар. З я ць любе ў з я ц ь. Послов. Нел. У ЗЯЦІ П а ш о ў, п р ы с т а ў. Уменыи. зяцёк, з я ц ь к а, предл.ц ь к ў, зват. ЗЯЦЬКу; мн. ч. ЗЯ Ц ЬК І-оў-О М -оўа м і - о х, м.—зятушка. Нел. В о! д а ў Б ог з я ц ь к а!—3H. дурного. Нел. Ласкат. ЗЯЦенька-к*/, предл.-ку, зват.-ку, м.—ЗЯТЬЮШКа. З я ц е н ь к у! п 'ю д а ц я б е по ў н ы м к у б к а м, д о б р ы м з д а р о ў я м, ш т о м ы с ь л ю с а б е, т о е Ŭ т а б е. Зь вясельных абрадаў, Горц.(Кот. 211). З-За, предлог.—ИЗ-за. Гсл.; Ар.; Шел. 3 - з а ц я б е й н а м я н е с в а р а ц ц а. Гсл. Н е х т а ш п у р н у ў з - з а в у г л а к а м е н ь н я м. Ст. ззадш - н я я - н я е —задний, мгел. ззаду, 1. нареч. С зади. Нел. 208; Шел.; Ар.; Гсл., позади. Ар.; Шел. Ц я г н е ц ц а з з а д у, я к ж а б а. Ст. З з а д у с т а ў, пі х н у ў. Нел. З з а д у ў ні к о г а а ч ч у ня м а. Послов. Нел. 2. предлог. ззызнуць—см. под ЗЫЗНуЦЬ. ззычаць—см. под п а з ы ч а ц ь. ЗЗЫЧ-ЫЦЬ-ыцца—см. под пазычыцъ. зжоўклы-лая-лае—(совершенно, С.) пожелтевший. Нел. 578. Зжоўклая пшаніца ня дасьць добрага зярняці. Нел. зжоўкці—см. под жоўкці. зжал-евацца-одя—см. под жаліцца. зжарляць—см. под жарляць. зжэрщ—см. под ж э р ц і. зжыгаць—см. под ж ы г а ц ь. зжылены—см. под ж ы л і ц ь. зжылеваць—см. под ж ы л і ц ь. ЗЖЫЛЩЬ— см. под-—см. под ЖЫЛІЦЬ. зжыліцца—с м. под ж ы л і ц ц а. з ж ы ъ & ц ъ - а ц ц а — с м. под ж ы ц ь. З Ж Ы Ц Ь - Ы Ц Ц а — с м. под ж ы ц ь. зігнуць - н у - н ё ш - н ё ц ъ - н ё М-Н І ц ё, соверш. —окинуть глазом. Н а к л а ў в о з с е н а в я л і з н ы, а ж в о к а м з і г н у ц ь. Дайнава Пух. (Шел.). зіхатлівы-вяя-вяе—сверкающий. Яна, рашшчырванелая i зіхатлівая, звонкім голасам крыкнула. Сяднёў: Корзюк. Нареч. зіхатліва. Зіхатліва сьвецяць зоркі сінія ўгары. Калачынскі(Каласкі, Но. 76, 1960 г.), зіхацёць—см. под зяхацець. зіхцёць—см. под зяхацець. зГкка-мёкка, дет.— женская грудь. Дел. 267. Дзяцё зікку-мекку дудоле. Дел. См. дудоля. з\моъы-вая-вае—ЗИМНИЙ. Ар.; Гсл.; Ксл. Зімовая дарога лягкая. зімоўкя-ўкі-ўцы, ж.—сорт позднего картофеля. Шел. Урадзіла сёлета зімоўка. Ст. зіма-лш, вин. зіму; мн. ч. зімы—зима. Ар. Ласкат. з\тцА-цы-цы, ж. Рады зь белай мы зіміцы, рады зь ёю ваяваць. Колас. зімавое-огя, в см. сущ.— озимь. Гсл, зім аваць-мую-муеш-муе; повел.-м ўимуйма, нееоверш.—проводить зиму, в особенности вне дома. Ар. Соверш. зазімаваць—остаться где-л. на зиму. У калгасьпе бульба зазімавала на полю. Варел. зімавы-вая-вое—ОЗИМЫЙ. Гсл. ЗІ'мнІК-ЙСЯ, предложу, зват.-ІЧО, м.— ЗИМная дорога. Косіч 79. зімскі-кая-кае—свойственный зиме. Нел. зімуха-ja-cč, ж.—творог, смешанный с сывороткою, который собирают в зимнее время, особенно велиеим постом. ЗІр, глаг. частица в знач. междометия; употр. для показания скорости действия'. ГЛЯДЬ. Нел. Ксл.; Смл. (Даль). Я зір у вакно, аж пажар. Унава Лез. (Ксл.). Зір назад І зьбялеў. Нел. *ЗІрК, глаг. частица в знач. междометия— ГЛЯДЬ Ар.; Шсл.; Гсл.; Смл. (Даль). Рыпнулідзьверы... I вось на парог... Панначка зірк! — Гэта Ж ён далібог. Гарун: Варажба. Зірк — ды нічога ўжо й няма. зірк-ку, предл.-ку, м.— быстрый, СТреляющий взгляд. 1г. У яго зладзейскі зірк. Іг. / толькі зірк сьціскаўся i шарэў. Дуб. зіркасты -тяя-тяе—зор кий, наблюдательный. МГсл. зіркатасьць-ф, ж.—наблюдательность; зоркость. Гсл. зіркаты, -тая-тае—наблюдательный. Гсл. зіркаць,аць-аю-аеш-ае, нееоверш.—стрел я т ь гл а з а м и (, б р о с а ть к о р о т к и е, б ы стр ы е в згл яд ы, в ы см атр и вать что-л.) Гсл. Нечага згркае ён па куткох. Ст. Адны совы ля дубровы зіркаюць вачыма. Калачынскі: Лясная казка. Однкрат. ЗІрнуць-Нунёш-нёць-нём-ніцё—м гн овен н о (бы стро, Гсл.) гл ян уть, Нел. 208; Гсл.; Ар. ВЗГЛЯНуть. пнз. Зірнуў на мяне скоса. Як зірнуў, дык зараз i пазнаў. Нел. Зірнуў, як капейку даў. Послов. Тм. Кажны баяўся зірнуць навокны, каб ня стрэць нячыстага зірку. Лынькоў: ВоўчыЛог(Калосьсе,Но
Дадатковыя словы
аваць-мўю-мўеш-мўе, зімнік, зімў, зірнўць-н, мўйма
1 👁