Беларуска-расійскі (вялікалітоўска-расійскі) слоўнік (1989). Я. Станкевіч

нахлшаць 275 хлус нуць ня м ог, a т олькі хліпаў. Тм. С оверш. нах лГпаць— напл а кать(всх л ипывая, C.). Дсл.471. Н а х л іп а л а са б е, а ж н о вочы чы рвоны я. Дел. С оверш. нахліпацца— наплакаться(всхлипывая, C.)- Шсл.; Дсл. 471. Д зя ц ё няма ведама, колькі нахліпалася, пакуль маці прышла. Ст. Д осы ць ты na мат цы нахліпалася. Дел. С оверш. дахлГпаць—окончить плач. Дел. 183. Дахліпала ты гавыла? С оверш. пахлГпаць, — тихо поплакать. Дел. 690. Пахліпала т роху. Дел. Соверш. расхліпацца—распла каться (всхлипывая, С.)- Нел. 560; Ар. Расхліпалася, як бы яе білі. Нел. 2. о свете, огне: мерцать. Варел. Чаму т вая газьніца хліпае? П апраў яе. Варел. Л іш н е Падкручаная лянпа. Цялеш: Дзесяць. Заходзячы, хлт ае над узгоркам сонца. Корзюк. Воддалъ на ўзго р к у хліпаў МЛЯвЫ агоньчык. Акула. хлшнуць-н у-неш -не, о д н к р. 1. всхлипнуть, Нел. 679. А н І ХЛІПНІ! Нел. 2. бледно, дрожаще сверкнуть, свойственно огню. Съвечка хліпнула й пагаела. Нел. 679. захлГпаць, соверш. 1. начать всхлипывать. Дел. 258; Ар.; Нел. 679, 190.Ш слова не скажы яму, зараз захліпае. Нел. У ж о й захліпаў, вельма жаласьлівы. Ст. 2. замерцать. Шел. Н е ш т а за х ліпа л а лянпа. Ст. С оверш. захлГпці—погаснуть вдруг. Нел. 190. Съвечка захліпла. Нел. адхліпаць-яс, н есо в ер ш.— отлипать, о тставать(чему-л. слабо держащемуся, С.)Нел. 382. С к а р ы н к а ад хлеба адхліпае, а д х л т н у л а. Нел. С о в ер ш. адхліпці-/?«Vпнеш-пне, 1. отстать. Нел. 382. Скары нка ад хлеба адхліпла. Нел. 2. отпасть. Нел. 382. Падош вы ад бот аў адхліплі. Нел. К іт (ад акон) адхліп. Тм. Гліна адхліпла. Тм. захліпаць-я/о-яўш-яс, несоверш. 1. покрываться каким-л. липким веществом. Нел. 190. Вочы захліпаюць, захліплі сънегам, возалкам. Нел. 2. залепляться. Нел. 190. Д зір ачка захліпае, захлтла. Нел. О днкр. захліпнуць-ну-нешне—залипнуть вдруг. Нел. 190 Д зірачка захліпнула. Нел. хпт ы щ ь-аецца, ст рад, к хліпаць захліпацца-я/ося-ясшся, несоверш.—плакать захлебываясь. Нел. 190. П л а ч а захліпаю чыся. Нел. С оверш. захліпнуццануся-неш ся—захлебнуться. Растсл.: ПНЗ.; Нел. 190. Захліпнуцца вадою, гарэлкаю, сьлязьмі. ХЛІПЯСЬлГваСЬЦЬ-ІД, ж., совет ва (подле прм. хл іп я сьл івы)—слезливость, Тел. плаксивость. МГсл. хліпясьлівы-яяя-яяс—слишком чувствительный, вдруг готовый плакать, Нел. 679. плаксивый, слезливый. Я к і ён хліпясьлівы, не дат кніся да я го ні дзелам, ні словам, зараз заплача. Нел. 679. С р. ст. хліпясьліўш ы. хлГ пнуць,—см. под хліпаць. хліпучы-чая-чае—такой, как мерцающий огонь. Цела маладое, сэрца хліпучае, а галоўка ясьненькая(сьвечка). Рапан. 341. Ср. ст. хліпучшы. См. ХЛІГШЦЬ в2-омзнач. хліпцёць(хліпёць, С.), 1. о слабом и неровном горении. Дел. 959. Съвечка хліпціць! 2. о с л а б ом проявлении ЖИЗНИ. Дел. 959. Хворы ледзъ хліпіць. Дел. х л і п ы - п а ў, мн. ч.— о т о р в а н н ы е св и с а ю щ и е б е л ь я о д е ж д ы. Варел. Х л а п ц ы З а х а р к у п а д з е р л і с а р о ч к у, д ы к т о л ь к і Х Л І П Ы ХЛ І п а Ю Ц Ц а. Варел. С р. хл і п. ХЛІСЬ, отгл. частица; означает: б ы ст р ы й удар х л ы ст ом или ч ем -л. ги бк и м. Нел. 679. Хлісь яго дубцом па плячу. Нел. хлуд-ду, предл. и зват.-дзе, м. 1. меЛКИЙ х в о р о с т, К ел. с у х о й Хворост. Дсл. 960; Нел. 679. Хлудам заслацъ зямлю пад сена, каб ня гніло здолу. Нел. Х л уд у наваліў цэлы воз. Тм. Хлудам цеплім печ. Тм. Завалена хлудам студня. Дудзіцкі(Бацьк., Но. 376-377). Н ачлеЖ НІКІ ЗапалІЛІ хлуд. Пятніцкая Беш. (Ксл.). Уменьш. хлудзёц-дуя— су х о й прут. Дсл. 960. Хлудцом яго паганяй! Дел. 2. м у сор и н а н ос и зм ел ь ч ен н ы х о р ган и ч е с к их п р е д м е т о в (т р а в ы, т р о с т н и к а, п р уть ев), о б р а зу ю щ и й с я на озер н ых и р еч н ых к у с т и с т ых б е р е г ах во в р ем я р а зл и в а, Тел. н а н о с р асти тел ь н ы х о ст а тк о в (п л ав ун ов) на к орни, кусты и в залив. НК: Очерки, 489. 3. за н о за. Ксл. Сын захлудзіў нагу; дай голку вЫНЯЦЪ Хлуд. Астроўна Віц. (Ксл.). 4. деревянный сруб колодца. Ксл.; Шсл. У студню ўпусьцілі дубовы хлуд. Ст. Надабе новы хлуд у студню. Купіна Віц. (Ксл.). 5. собир.— д о щ еч к и, п р и готов л ен н ы е для б о ч а р н о г о рем есл а. Варел. Палажы хлуд на траме. Варел. хлудзГна-«б/-нс, ж.— х в о р о ст и н а. Нел. 679. В ы ж а н і х л у д з і н а ю г у с і зъ я ч м е н ю. Нел. Уменьш. ХЛуДЗІНКа. Нел. 679. Х л у д з І Н К а Ю с ь ц е б а н і к а н я. Нел. 2. полено из хлуда". Вун тая хлудзіна над вадою гнілая. Купіна Віц. (Ксл.). хлуя, хлуі, общ., бранное— ду р а к, в ор она. Нел. 679. Хлую гэтаму(хлуі гэтай) няма чаго давацъ т акую работ у, т олькі папсуецъ. Нел. хлудзёц,—см. под хлуд 1. хлуз, собир. — хлуд 1. Юрсл. К хлузу надабе закінуць таўстых дроў. Юрсл. х л у зін а — х в о р о ст и н а. Юрсл. Колькі якіх хлузін падпаліш, а на іх тору як уськінеш, дык i есьці наварыш, i духу будзе. Юрсл. хлуп-яя, предл.-ne, м.— т ул ов и щ е птицы; за т ы л о к, сп и на. Растсл. хлус-ся, предл.-су, зват.-се— Врун, БНсл.; 1г.; Сц. т о т, кто "х л у с е