Беларуска-расійскі (вялікалітоўска-расійскі) слоўнік (1989). Я. Станкевіч

хГбіцца 268 ахінуты СЬХІбІЦЬ, соверш. 1. ошибиться. Нсл. 678. Сьхібіў я, улічыўся. Нсл. 2. дать п р о м а х. Нсл. 678. Стрэлба сьхібіла. Нсл. 3. сверн уть с п р я м о г о пути, н еп р ав и л ь н о сдел ать. Нсл. 678. См. хібіць в 3-ем знач. хібіцца-блЮСЯ-бІШСЯ — ХІбІЦЬ в 1-ом знач. Нсл. 678. Н я так робіш, хібішся. хібнасьць-ф'; м н. ч.,род.-цяў, ж.— п о г р еш н ость. БНсл. хі'бны-ная-нае—погрешный. БНсл. хібура-/?ь/, ж.— избушка(лачуга, С.) Ксл. — хібара. Мая хібура зараз паваліцца. Міхалі Куз. (Ксл.). Уменыи. ХІбурка, (Дел. 958) — хібарка. Гэта, бачыце, жывецъ у нас бедная такая, што адну кароўку зь хібуркаю мае. Дел. ХІХОТЫ-таў, единст в, ч. н ет.—С держ анны й с м е х. Майстра на жарты які, на ХІХОты. Гарун: Варажба. хізок-зкя, м. — а м б а р ч и к, в к оем по м е щ аю тся мо л о д ы е, Шылавічы Дух.(Дел. 958) х о л о д н а я и зб ен к а на л ето. См. хізык. хізь-з/, ж., обдаст.— с т р а с т н о е хо т е н и е, ж елание. Дел. 958. Хізь іці ў мніхі, i пойдзе. Дел. ХІЗЫК-Ь/КЯ, предл.-ыку, зват.-ЫЧО, м.— ХОл о д н а я и з б е н к а на л е т о; к л е т у ш к а, ам бар ч и к, где л е т ом спят. Тул., Нвсл.(Даль.). См. хізок. ХІЖа, нареч.— ПрОВОрНО. хіжасьць-ф, ж. (Дел. 958)— п р о в о р с т в о. Няма V ім ніякае хіжасьці. Дел. Ср. хіжы. хі'жы-жая-жае—п р о в о р н ы й. Нсл. 678; Дуб.; Воет. (Даль); Дел. 958. ДЗЯЦЮК Х1ЖЫ. Дел. Наша хіжа рана ўсхадзілася каля крыжа. П ослов. Нсл. У Нясьвіжы людзі хіжы: еалому таўкуць, бліны пякуцъ; сена смажацъ, бліны мажуць. П ослов. Тм. Чыя жонка хіжа, ЯЗЫКОМ дзяжу ліжа. Из свад. песни, Тм. Ср. ст. ХІЖШЫ— п р о в о р н ее. Нсл. 678. Ты ўчора хіжшы быў, чымся сядні. Нсл. Л аскат. л/'жанькі— ПрОВОрнеНЬКИЙ. Нсл. 678. Хіжанькі хлапец. Нсл. хГканЬНе-ЯЯ, предл.-НЮ, отгл. имя сущ.(к хікаць)—хихиканье. хГкаць-аю-аеш-ае; по ее л.-ай-ай ма, н есо верш.—хихикать. Шсл. Ужо пачалі хікаць. Ст. хільпасны-ная-нае, облает.—худой. Таропец(Дсл. 958). хім, хіма, м.—прядь м еж д у уш ей на л б у л ош ади; чёлка. Бяльсл. Хлопчык едзе на каню ды дзяржыцца за ХІМ. Хведараўка Краснап.(Бяльсл.). хіма-мы-ме, ж.—х и м и я, (не)орпр*Шная хіма— (н е)ор ган и ч еск ая хим ия. аналітычная хіма— а н а л и т и ч е ск а я хи мия. тарнаваная хіма—прикладная химия. Хі'ма, -мы-ме, ж.—Евфимия. Нсл. 687. Уменьш. ХІМКа. хі матэрапа— х и м и о т е рапия. х і ш к - і к а, пр е д л.-к у, зват. Х ІМ ІЧ а, м.— ХИМИК. хімікалі—хими калии. хімны-ная-нае—химический. хімны алавянік—химический карандаш. хімны вырабат—химическая продукция. хімныя вырабы—химические изделия, хімная аналіза—химический анализ, хімны элемэнт—химический элемент, хімнае злучэньне—химическое соединение. хімны прамысл—химическая промышленность. хіна-ны-не, ж.—хина, хинин. ХГна-ны-не, ж.—Китай. хінаць,—см. п од хінуць. Хінёц - н ц а, пр е д л. - н ц ў, зва т. Х\НЧа, м. —китаец. Хінка-нкі-нцы, ж.— китаянка. х\шк\-кая-кае—китайский. хінскі мур—китайская стена. хінуць-ну-нёш-нёць-нём-ніцё-нуць, несоверш., перех. — наКЛОНЯТЬ, Шсл.; Гсл. КЛОНИТЬ верхнюю часть чего-л.; придавать чемул. наклонное положение. Няхіні галавы. Нсл. 678. С оверш. пахінуць—нагнуть, (Шсл.) наклонить, СКЛОНИТЬ. Пахіні голь. Нсл. 678. Пахіні на бок пляшку ды ЛІ. Ст. М н о го к р а т. хіниць-аю-аеш-ае; п о в е л.-ай-айма—накЛОНЯТЬ. Нсл. 678. Ня ХІнай столу. Нсл. О т гл. и м я сущ. хінаньне-ня, п р е д л.- н ю —нагибание, наклонение. Нсл. 678. Хінаньне столу. Нсл. ахінаць, соверш. 1. охватывать со всех сторон, Гсл. прикрывать, слегка окрывать. Ледзь цямкі шызы налёт не зьмяншаў хараства гэтых аччу — ён ахінаў толькі іх лятуценна мякчынёй. зсд. 102. 2. укры вать(0кутывать, Гсл.). Нсл. 386. Ахінаць на зіму прышчэпы сало маю. Нсл. 3. осенять. Нсл. 386. Бярозка ахінае, ахінула магілку. Нсл., (п е р е н.)—осенять, охватывать, обнимать. Душу радасьць авявала, душу смутак ахінаў. С. Музыка, 89. Куды ні зірнеш — у сё агорнута нязвычайнаю красою — ціхою, ветліваю, якая ахінае нейкаю прасьветнаю ціхінёю. ЗСД 61. ахінуць, 1. соверш. к ахінаць 1. 2. соверш. (к ахінаць 2)—укрыть(окутать, Гсл.). Нсл. 386. Ахінулі прышчэпы ад марозу. Гэй, шаптуха — завіруха загула, забегала, ахінула сьвет кажухам, лягла ўсюды белая. Рунь, 23. 3. соверш. (к ахінаць 3)—осенить. Ноч ахінула зямлю. Гсл., (перен.)—осенить, охватить, обьять. Яго ахінула туга. ахінуты, прич. к ахінуць 1,2,3. У іх было штось далёкае, балючае, штось ахінутае жудаснаю трывогаю. ЗСД. 134. Вызірнуў смутны від Макрынін, ахінуты тым няясным, загадкавым, што прывё