павітаць 1218 вугол надабе ім не т вайго віт аньня: аддай м не грош ы. Нсл. Соверш. павітаць—приветствовать. Нсл. 427. П авіт аць лю бы х гасьцей. Нсл. П р й ч. в іт а н ы —приветствованный. Нсл. 427. Г осьці не павіт аны я ў цяб е ст аяць. О т гл. и м я сущ. п а в іт а н ь н е-н я, предл.-Н Ю —приветствование. Нсл. 427. Н ры няў нас без павіт аньня. Нсл. С оверш. пры вітаць—приветствовать. ПНЗ; Раст.: Северск, 149. Чаму ты гасьцей ня вітаеш, н я пры віт аў? Нсл. 58. П ри ч. пры вітаны —приветствованный, встреченный с приветствием. Нсл. 497. завітаць, соверш.—зайти, заехать, посетить(пожаловать, С.) Нсл. 162, прибыть, посетитиь. Варел. Д а нас завіт аў сын із войска. Варел. I дня я не праж ыў бы, каб ня ведаў, ш т о завіт аць м агу сюды. Дойка: л. песьня. Завітай ка мне, калі будзеш ехаць блізка. Нсл. ы т & щ у ъ - а ю с я - а е ш с я; по в е л - а й с я - а й м а с я, н есоверш. ЗЬ КІМ. (Мал. Туд. Гринькова ІУ); Старицк., Тверск.(Даль)—здороваться, НК: Старцы, Но. 56; Шел.; Ар.; Мгсл. КЛаНЯТЬСЯ, здороваться с кем, Нсл. 58. здороваться, раскланиваться. Гсл. Зь кім ты там вітаўся? Ст. Папрыяжджалі браты з паляваньня i зараз пабеглі вітацца ізь СЯСтрою. Н.(Афанасьев, III, 1914, 105). Соверш. п авітац ц а—поздороваться. Шсл.; Нсл. 58. Ня хоча ён i павітацца з імною, мусіць сярдзіты. Ст. 3 другімі вітаецца, а з імною ня хоча павітацца. С оверш. прывітацца зь кім—поздороваться, (Ap.; Шсл.) ПОКЛОНИТЬСЯ. НК: Старцы, Но. 56; Нсл. 58. Каралевіч прывітаўся 3 каралём. H.(Афанасьев, 1,1913,212). Такі ж добры чалавек ён: кажначасна, як абача, прывітаецца. Ст. Я прывітаўся із суседам. Мамойкі Беш. (Ксл.). разьвітаньне-ня, п р е д л.-н ю; мн. ч.-ні-няў, от гл. им я сущ.—прощание. Ар.; МГсл. Н еяк цесна робіцца ў грудзёх у часе разьвіт аньня. Кавыль: Ростань 5. Бы вайце! кры кн уў ён i не за ц ем іў, ш т о то й ня п р ы ст о іў, к а б падацъ я м у ру к у на разьвіт аньне. Дзьве Душы 169. разьвітавацца-ту/ося-га.реш ся, несоверш. зь к ім —прощаться. МГсл. Н е х а ц е ў разьвіт авацца дзяцю к. Макаль(Б. Ускалось, 1954, Но. и, 28). С оверш. разьвітацца-аю сяаешея, п о в е л.- а й с я - а й м а с я зь кім—проститься. Гсл. I цябе т ам, м ой любы, няма: разьвіт аўся 3 ІМНОЮ на век. Кавыль: Ростань 15. Н -ну, — разьвіт аемся... Сэрца баліць... дай ж а абнім ем ся зноў... Гарун: Праводзіны. А леч цы п р ы кра т ое, ш т о Ігналік паехаў не разьвіт аўш ы ся. Дзьве Душы 80. Р азьвіт аўш ы ся з Вандай, не заст аўся адзін. Шакун: Сьлед, 14. Змуш алі паны разьвіт ацца. г. Новік. Р азьвіт аўш ыся б зь небам, зь зям лёю, з гарыні, з выш ыні паляцеў бы за сьм ерцяй сваёю. Гарун: ст. Ноч". М а р 'яна, разьвіт айся ізь С ЯЛОМ. Дудзіцкі(Бацьк.", Но. 49-50/435-436). Разьвіт аўся бацька зь імі i паплыў дамоў. Іванова Куз. (Ксл.). віт кя-т кі-т цы, ж. 1. крученный прут, которым связывают колья в заборе. Ар.; Ксл. Н а кр уц і віт ак ды зьвяж ы калы. Асінаўка Беш. (Ксл.),—свернутая, СВИТая ветка, хворостина, служащая вехою, отметкой. Гсл. 2. веха, Ксл. ветка для показания зимней дороги. Нсл. П аст авіў віт ку. С т ралкі Беш. (К сл.). П а дарозе яловы я віт кі пат ырканы. Нсл. 3. ветка или деревцо с завитыми прутьями, воткнутое при дороге на краю луга, в предостережение, чтобы не портили сенокоса лошадьми. Нсл. За віт ку ня пуш чай коней. Нсл. віт ухв-ухі-усе, ж.—приспособление для свивания ниток. Шсл. Н іт кі зьвілі на віт уху. Рудзенск Сьміл. (Шсл.). Уменьш. вітуш ка-Ш КІ-Ш ЦЫ, ж. Ар. 2. веревка(веревочка, С.) свитая из 2 частей. Ксл. Віт уш ка сусім ня крэпкая, Надабе драт аванка. Лужасна Куз. (Ксл.). А б уў лапці зь віт уш камі. Ст. віціна-ны -не, ж.—трость; большое судно; плот. Гсл. На хурм анках, на віціне, т вая чэсьць, Ш чарсавяніне! чч., Б. Студіс, II-I, 1969, 77). віць-ц/, ж.—б о л о т о С о к н ам и. Жучкеіч, 24. в іц ь, ўю, уёш, уёць, уём, уіцё, уюць, несоверш., перех.; прош л. вр. віў, віла, вІЛО, вІЛІ, повел, ві, віма—вить(веревку, кнут, венок). Мне ў бацькі ня жыці i вяночкаў ня віці. Семяшкова Стдуб.(Косіч 238). ДзевачкІ йдуць, вяночкі уюць. Гараны Імгл.(Косіч 235). КлёнІК віў пугі, плёў КОШЫКІ. Я. Г-кі: Казкі, Но. 2, стр. 14. Вянкі віла 3 красак. Ускалось, Но. 7, 23. ВІ пугу. Гсл. С оверш. зьвіць, ізьвіць, заўю, заўёш, заўёць; прош л. вр. зьвіў(ізьвіў)-вілавІЛО-вІЛі; повел, ві, п е р е х.—СВИТЬ. ІЗЬвІў ц е п к у ю пу ж к у. Ст. Х а й с а б е за ў е в я р о ў к у. Ст. М ы з а ў ём в я н о ч к і. Косіч із. зав івац ь—завивать, заматывать. Мгсл. О т гл имя сущ. ЗаВІВаН. навіваць-а ю -а еш -а е; п о в е л.-а й -а й м а, несоверш. к навІЦЬ, перех. навіць, наўю, наўёш-ёць-ём-іцё, соверш., перех. 1. навить, намотать. Навіць ніт ак на віт уш ку. Ар. 2. нави ть, и зго т о в и ть ви ти ем в как ом -л. к о л и ч е ст в е. Ар. Н а т а ля навіла ш м ат вянкоў. Ар. Н авіў пугаў. Ар. 3. (кроены), навить, намотать основу ткацкого станка на столбик(навой). Ар.; Шсл. Зараз наўем ды т каць будзем. Ст. увіваць, 1. зворачивать, обвивать. Гсл. 2. свивать, сплетать, заплетать. Гсл. См. увінаць, увіваць. У т ым бізуне скураты ўвіт ы. НК:...., Но. 67, стр. 55. віцц а—и зви ваться, м гсл. Д ым віецца аж да хмар. Грахоўскі: Л ясная казка. вугол-глд, м.—угол. Ар.; Север(Косіч 85). вугол нямецкі— гладкий угол в деревянной постройке, м іх
Дадатковыя словы
прйветствованйе, туіося
1 👁