Беларуска-расійскі (вялікалітоўска-расійскі) слоўнік (1989). Я. Станкевіч

завінацца 1217 вітаньне завінацца-аю ся-аеш ся, повел-айся-айм ася, несоверш., возвр.—завертываться, обвязываться. Нсл. 162. Завінайся, завініся добранька хуст каю. Нсл. Соверш. завінуцца, 1. соверш. к завінацца, 1—завернуться. Нсл. 162. 2. запахнуться, мгсл. зьвінацца—свертываться, сгибаться. Нсл. 198. Б ля ха цеп ка я зьвінаецца. Нсл. Соверш. зьвінуцца— свертеться, согнуться. Нсл. Еж ык зьвінуўся ў клубок. Нсл. ВІНЬНІК-ЙСЯ, предлАку, зватАча, м.— ВИНОдел; торговец вином. вГньшк—взявший на себя обязательства, обязанный. Гсл. вір, віру, у віру, зват.-ру; мн. ч. віры-роўром-ры -рамі-рох, м. 1. водоворот, место в реке или в море, где течением образуется сильное вращательное движение воды. Ар.; Шсл.; Цымборскі; Жучкевіч: Топонимика, 13. Л учы ў у самы вір, дык ледзь не ўт апіўся. Ст. 2. (водоворот, быстрина, вымывающие на дне реки, озера яму, С.), омут. Ар.; МГсл.; Асіпова Аз. (Ксл.). 3. пучина(водная глубь, С.) Гсл. 4. перен.—о неспокойном, дурном состоянии людей общества. М ізэрна духоўнае ж ыцьцё яе ж ыхараў. Н авет у гэт ы м бур лячым віру, у гэт ы м ра го ч уч ым вулькане рэволю чпы х падзеяў. Дзьве Душы 151. вірок-/жя, м.— приспособление в виде трубки для свивания ниток веретена на клубок. Вейна С ян. (Ксл.); Шсл. Баба ўе НІткІ на вірок. Ст. віроўнік-кя, м.—чорт, по поверию находящийся в "віру 'fводовороте). НК: Очерки 487. віраваць -рую -руеш -руе; п о в е л.-р у й -р у й ма, несоверш.—вращательно двигаться, течь. Н ечы я ўж о хаты ст аялі пры т ым беразе, дзе некалі на згоне зімы віравала вада. Адамчык: Арж. Колас. вірацёрніца-цб/-цы, ж. — верацёрніца. Ар. вГрла, лаянкава,-Л Ы ~ле—Глаз. Ксл. мн. ч. вірлы-лаў — буркалы. вірлатасьць-ф, мн. ч., род.-цяў, ж., мед. —пучеглазие. вірпвт ы -т ая-т ае—остроглазый и пучеглазый. Шсл. Чорт ты вірлаты, чаго ты лезеш да м іне! Ст. Зор вірлат ы х вечная туга. Кавыль: Думы, 5. вірлатая яечня,—см. под яечня. вірлавокі-кяя-кяе — вірлаты. іг. вірлы,—см. под вірла. вірысты-тая-тае—водоворотный. НК: Очерки. НК: Очерки, 489. віса.... Віса вісіць, хода ходзе, хт о ні прыйдзе, т ой i дое. (ж уравель ля ст удні). Рапан. 330. вісёць, вішу, вІСІШ-СІЦЬ, несоверш.— ВИСвТЬ. Кіт. 118а8. Соверш. ПВВ\ОЪЩ-СНу-СЪНеШ-СЪНе, 1. повиснуть. Нсл. 427. Каб ты паек за гэткую работу! Нсл. 2. обнять, вцепиться. Нсл. 427. Усі дзеці павісьлі ім не на ШЫІ. Нсл. прывісаць-аю-аеш-ае, несоверш.—привязываться, делаться безотвязным. Нсл. 497. Чаго ты прывісаеш, прывіс да мяне? Нсл. С оверш. прывісьці, прывіснуць-сну-сънешсьне—привязаться, стать безотвязным. Нсл. 497. ВІСК— ВИЗГ. Гсл. віскавіца-цб/-цы, ж.— висок. Вк. віскі-оу—волосы на висках. Растсл. віскуцень-тня, м.— А то ж т акі віскуцень падняўся бы ў тады, т акі ніцы м ароз! Д уш а застыгае, я к падумаеш. Кулакоўскі: Дабраселцы. вісучы-ч а я-ч а е—привесной, висящий (висячий, С.) Ксл. I нут раны я й вісучы я зам кі былі, а ўсё т кі абабралі. Калышкі Лёз. (Ксл.). вісючы-чая-чае—висячий(висящий, C.) Нсл. 58. ВІСЮЧЫ замок. НК: Очерки, 307. віш, вішы, ж.—осташая на корне на зиму трава. Янк. I. П ры няў вішы. Янк. I. вішар-pj, п р е д л.-р ў, зват. віширу, м.—ceHO, скошенное по льду. Шсл. Н акасілі ш м ат вішару. АмельнаПух. (Шсл.). вішаваць—оставаться на зиму непокошенной(о луге, клевере). Янк. i. Віш уюць еенаж аці. Янк. I. віш кв-ш кі-ш цы, ж.—веха для указывания границы. Ксл. П аст авіў віш ку, добра відаць, а ён укасіўся ў маё. Стрэлкі Беш. (Ксл.). ВШ ІНЯ-Ш, л а с к а т. ВІШЯНЬКа — ВИШНЯ. З я л ё н а я на ш а віш а н ь к а, т уд ы -сю ды нахілілася. Аляксандраўка Імгл.(Косіч 238). ВІШНЯК-ЯК, п р е д л.-Я К у, зват.-ЯЧа, со б и р., м.—вишневый лист. Шсл. У гуркі т рэба палаж ыць віш няку. Ст. вішчэць-чу-чь/ш-чыць, 1. жалобно визжать, Гсл. визжать. Нсл. 59. С ьвін ьн і вішчаць, дож дж б у дзе. Нсл. 2. голосить плача, пищать. Нсл. 53. завішчэць, 1. завизжать. Нсл. 162; Дел. 232. Сьвіньня завіш чэла, знаць увязла. 2. завопить. Нсл. 162. Н я біт ая завіш чэла. Нсл. вітаць-аю -аеш -ае; п о в е л.- а й - а й м а, н есо вер ш.. п е р е х. — приветствовать. Гсл. С м. веціць. Выш ла цеш чухна вітаці. Косіч 240. Ц еш ч а з я ц я віт а ла, п р а ўды ў я г о пытала. Дел. 240. Вышла А даркавіт аці, ён уперад канём ст упаці. Косіч 241. Д зевяр о чкі-б р а т о чкі пачалі яевіт аць. Кажамякі імгл.(Косіч 28). Н аш чадкі Г андзі чорную кар эт у віт аю ць гойкам. Кавыль: Думы 35. П ры рода, ш ч о д р а я на ласку, віт ала п т уш н яй песьняй бор. крушына, 10. Д а й р ы тм мне свой, вось гэты, незабыўны, якім віт аеш ты бацькаўскі дом. Лойка: Л. песьня. П рич. вітаны—приветствованный. Нсл. 58. Госьць вітаны. Нсл. Н я каж ны т ы й Званы, хт о вітаны. П ослов. Нсл. Отел, имя сущ. вітаньне-нл, п р е д л.-н ю; мн. ч.-Н Іняў—приветствование, привет. Нсл. 58. Н я