віжаванае 1215 вінаваць віжаванае-нага, в зн. сущ.—вознаграждение "віж у"— судебному исполнителю за его труд. Віж аванага н я маець бы ці больш ой брана, т олько подле сяеуст авы нашае, ніж эй апісана, т о ёсьць. Стт. 183. віжаваць-ж ую-ж уеш-ж уе, неперех.—высматривать. Х іт рая т акая, усе віжуе. янк. I—шпегаваць. вІЖДЖОЛКа ІСКрЫПКІ. НК: Дудар, 190. вілахвост-тя, дат., предл.-ту, зват. вілахвосьце, м.—отвиливающий. Бачылі мы такіх вілахвостаў. Нел. 57. вілаводнік-г'ка, предл.-іку, з в а т.-Іч а, м. —обманщик, человек, употребляющий извороты. Нел. 57. Паслухаў ты вілаводніка. Нел. вілаводніца-ўь/ ць/, ж. к вілаводнік. Нел. 57. Вілаводніца гэт а круціць ды муціць. Нел. вілаводны-ндл-няе, 1. хлопотливый, затруднительный, суетливый. Нел. 57. В іла во д н а я р а б о т а. Нел. В іл а во д н а я справа. Нел. 2. изворотами протягивающий дело с намерением. Нел. 57. В іл а в о д ны ты чалавек. Нел. 3. обманчивый, ненадежный. Нел. 57. Вілаводная дорога. Нел. Вілаводны еяродак. Нел. Нареч. вілаводна, 1. суетливо с препятствием. Нел. 57.1вілаводна i заводна робіш. Нел. 2. криводушно. Нел. 57. Вілаводна пост упает ІЗ МНОЮ. Нел. вілаводзіць-джу-дз/ш-дзе, несоверш., перех. 1. СВОДИТЬ С ПрЯМОГО Пути, Путать. Нел. 57. Ты м яне т олькі вілаводзіш, а дарогі не паказуеш. Нел. Чорт вілаводзе нас, ня знойдзем дарогі. Нел. 2. употреблять извороты, протягивать, запутывать дело. Нел. 57. Ш то т ут доўга вілаводзіць? Нел. К алі б не вілаводзіў, не зьвілаводзіў ты, справа даўно была б зроблена. Нел. Ты хочаш із i м ной гаварыцъ, але? А калі не, дык чаго вілаводзіць. зед 377. Отгл. им я сущ. вілаводжаньне-ня, пред л.-н ю; мн. ч.-уіі-няў—извороты, намеренная медленность в производстве дела, плутовство. Нел. 57. П акінь свае вілаводж аньне, а р а б і па праўдзе. Нел. Ср. валаводзіць. вілаводзтва-вя, м н. ч.-вы -ва ў, ср. 1. проволочка, затруднение, препятствие. Нел. 57. Сам сабе нарабіў вілаводзт ва. Нел. 2. — вілаводж аньне( под вілаводзіць). Нел. 57. Вілаводзтвам круціш ды муліш. Нел. Вілаводзтвам ня выграеш. Нел. ЗЬВІлаВОДЗІЦЬ, соверш. к вілаводзіць, 1. Нел. 57. Зьвілаводзіў м яне, я ўж о бы ў бы ўдварэ. Нел. 2. соверш. к вілаводзіць, 2. вілаваты—извилистый. Гсл. вілаваціна-ны-ні, ж.—извилина, мгел. вГлкі—ухват. Гсл. ВІлаЧНІК-ІК-Д, предл.-іку, м.— место в углу у печи, где ставят ухват, качергу. нк*. Очерки, 80. вілачнік—угол, образуемый печью и небольшой частью стены между дверью И печью. НК: Очерки, 249. См. КОЧарэжНІК, качарожнік, чапельнік. В1ЛЯ-ЛІ, дат., предл.-ЛІ', мн. ч.-ЛІ-ЛЯў, ж. 1. палочка в прялке, идущая от педаля к рукоятке, находящейся у колеса. Сурынка Сян. (Ксл.). 2. развратная женщина. Сурынка Сян. (Ксл). ВГльня-ш-ш, ж.—Вильня. Была дуда ў Вільні. НК: Дудар, 183. Н е за дзень Вільня ст анавілася, П о с л о в.—не в один день Москва строилась. Войш. вільчак-ка—верхушка крыши у конька, Забор'е Сян. (Ксл.). КОНёк КрЫШИ? Забраўся на самы вільчак. Чарніца Лёз. (Ксл.). См. вільчык. вільчык-ка, предл.-ку, м.—конёк(крыши), Янк. I. верхнее ребро, стык двух наклонных плоскостей двускатной крыши; острый верхний край, гребень крыши, верхний брус на кровле деревянного строения. Нел. Г ўлі на вільчы к селі. Нел. 3 чы т альні зь вільчы ка зваліўся. Янк. I. Пас яду ць на вільчы ку на ст расе ласт аўкі. Гарэцкі: Песьні 62. Н ад пуняю, ля самага вільчы ку ўж о льлецца-пераліваецца жывое срэбра(сонца). Тм. 68. См. вільчак. ВІЛЫ-лаў, единств, ч. нет. 1. ВИЛЫ. Ар. 2. ухват. Ар. Уменъш. вілкі, вілак(-лкаў) —ухват* МГсл.; Растсл: Смоленск 149. віно-ня; мн. ч. вты, ср. 1. вино. к і т. бЗбіо. 2. виноград(лоза и ягода). 3. пики В картах. Ар.; Сеуск. (Преобр.); Нел. 58. Віно сьвеце. Нел. віновая—пиковая(масть карт). Гсл. віна-ны, ж. 1. вина. Стт. 1529. 2. штраф. Стт. 1529, сл. віна зладзейская, ю рист., и ст ор.—штраф, уплачиваемый за противодействие поискам вора ИЛИ ПОЛИЧНОГО. Стт. 1529, сл. віна пеняжная—денежный штраф. Тм. віна разбойная—штраф за разбой. Тм. вінахлоп.... Прышоў Сын чалавечы, які есьць i пёцъ, а вы кажаце; Вось чалавек ласун І вІнаХЛОП. Бібля Татарын., 277. вінавайца-ўы, общ.—виновник-ица. МГсл. вінаваты-тага, в зн. с у щ.—виновник. МГсл. У землі вінаватага ўвязаціся. Стт. 271. вінавацец-?аіл{#—виновник(тот, кто виновен в чем-л.). О ного віноват ца в р у кі п о д а н о го... з ка зн и вы пуст ил. Ст. Літ. 1529(Барысёнак: Нац. характар. Полымя, 1927, Но. 7, стр. 138). ът & ъ& цщ ъ-чу-цШ -це, ка го -ш т о, н есо верш.—винить, обвинять. МГсл. завінаваціцца—задолжать. МГсл. вінаваць-ну-ю -нуеш -нуе; повел.-нуй-нуйма, несоверш., п ерех.—обвиНЯТЬ, ПОЧИТаТЬ кого виновным. Нел. 58. Н я вінуй другіх
Дадатковыя словы
вілаводніца-^ь, вінавайца-^ы, вінавацец-<?аіл{#—виновник(тот, вінаваць-нў-ю, гка, заборе, нўе, нўеш, цьі, ўьі
3 👁