увіхацца 1214 віжовае 2. старательно приняться за работу. Шсл. увіхацца-аюся-аеш ся, несоверш. — завіхацца, 2. Бача баба, ш т о ейны ў н ук каля п 'ян ы х усе ў віха ец ц а: т аго уш чы пн е, т аго ірване, т аго пацягне — усе, каб б ІЛ ІСЯ. Дубровічы Н.(Демид.: Веров., 102). Ш то ты, унучку, т ут так увіхаеш ся? Тм. М арт а ж увіхалася каля рознае паслугі. Тат.: Ванэлі, 298. Выш аў адзін чалавек на двор, дык бача ён, ш т о на пругм ені каля кабылы ўвіхаецца воўк. Крывічы Уселюбск. в. Н.(Демид.: Вер, II, 1896, 144). С оверш. увІХНуцца — за в іх н у ц ц а, за в іх а ц ц а 2,—быть в заблуждении. Ср. віхацца, завіхацца( п од віхаць). віхляцц а—идти неуверенно, шататься. Гсл. в іхн уц ь,—см. п од віхаць. віхн уц ц а,—см. п од віхацца. ВІД-ду, предл. и зват.-дзе, м.—ЛИЦО. Імсьц.; Гсл.; Ян к. I; МГсл.; Нел. 57. ВІд нейкі, Я К 3 воску. Ян к. I. К ідай снапы на т арпу добра, а т о лучыш мне ў самы від, паколеш вочы. Гсл. Свайго віду ням а на ім. Ст. Умый свой від. Нел. Вы цяў па відзе. Нел. в ід о м ы -м а я -м а е—видомый, видный (доступный зрению, С.), Нел. 57. в ід а л ь -л /; м н. ч., род.-ляў, ж. 1. вещь необыкновенная, диковинная, заманчивая, чтобы видеть. Нел. 56. Не вялікая відаль т вой хвалены конь. Нел. 2. перспектива, вид, Нел. 56. вид. М Гсл. Я кая далёкая відаль. Нел. 3. зрение. За пры гож ы я відалі ўпадабаў А бдзіраловіч новае места. Дзьве Душы 106. Упадабаў лю бавацца на пры гож ы я відалі іх. П а зір а е... на вя с ё л у ю хо р о ш ую вясноўскую відаль палёў, лагоў i лесу. Гарэцкі: Песьні, 59. відавок-к, м.—кругозор. Гсл. в ід о м а, нареч.—очевидно, Нсл. 57. видимо, заметно, явно. в ідош ч а, нареч.—видомо, заметно. Нсл. 57. Відош ча худае конь. Нсл. в іда-в ід а, (Калюга), нареч.—как взвидеть, быстро. Шсл. Віда-віда раст ае сьнег. Ст. ВІдаЦЬ, нареч. 1. ВИДНО. МГсл.; Ар.; Шсл. Відаць, але далёка дыбацъ. П ослов. Ар.Щ відаць ш т о праз гэт ы я акуляры? Ст. Гдзе лю дзём відаць, т ам не садзіся на вецер. Кіт. 73al7. К алі нам аз(араб., м аліт ва) кланяецеся, няхай т ам ж анок ня будзе відаць; т о ням аз няпры няты будзе. Ют. 76а2. У ж ы лах відаць кроў ІХ. Тм. 1226. ня відаць—не видно. Ар.; Нсл. 238. Н я відаць адсюль. Нсл. Н я відаць бы ло яго т ут. Нсл. Д аўно н я відаць іх т ут. Тм. 2. видимо, вероятно, повидимому. ВІдаВОЧНЫ-НЯЯ-НЯ£, 1. очевидный. Н ареч. в ід а в о ч н а—очевидно. Я н а від а во ч н а ўзрадавалася. ЗСД. 205. 2. находящийся на виду, волизи. Шсл. Тут поле відавочнае. Слопішча Шацк. (Шсл.). відно: зь відна да цямна. Зь відна да Ц Я М Н а гарыць У печы. Вышынскі: Хата пад ліпою(Беларус, Но. 155). віднёць-ее, б е зл и ч.—светлець, светать. Шсл. Устаў, ледзь пачало віднець. Ст. На дварэ ўж о віднее. Ст. С оверш. павіднецьее—посветлеть. Шсл. Н а дварэ т роха павіднела. Ст. П авіднелі ночы. Ст. Соверш. разьвіднець—рассвести. Шсл. На дварэ ўж о разьвіднелася. Ст. вГдны-ная-нае—светлый. Шсл. Відная ноч. Ст. Відна ст ала еярод ночы, хоць ты го лкі зьбірай. Ст. Увелич. віднюсенькі. Нсл. 57. В ідню сенькая ноч. Нсл. 57. Ц арква відню сенька ад нас. Тм. відучы-чая-чае—зрячий. Нсл. 57; 1г. Здаровы й відучы, а па хадзьбе ходзе. Нсл. Часам i відучы н я відзе. Нсл. відзёлка, (Растсл.), відзёлка, (Полсл.) —ВИЛКа. Растсл.; Полсл.; Сакуны 76. ВаЗЬМІ ў палцы відзёлку, калупай мяса дый сіліся. Сакуны 76. відзёльны-няя-няе—зрительный. відзельны нэр[нэрва?]—зрительный нерв. відзень-ш; мн. ч.-ні-няў, ж., неол.—видение(рел.). відзёньне-ня, предл.-ню, ср. 1. зрение(одно из пяти внешних чувств). Нсл. 57. Відзеньн я бедны ня мае. Нсл. Х во р а я ледзь крат ала перасохлы м і вуснамі, пазірала з гл ы б о к іх а ч а вы х я м ін туж лівым i т р уд лівым від зен ь н я м (,,зр о к а м,Т). Дзьве Душы 98. 2. ЛИЦО, глаза. Нсл. 57; Ксл. Л іцо або відзеньне на зраст neci. 65 Зб., ХУ стг., Публ. б., Но. 39і(Карскі н-з, 182). Выцяў па самым відзеньню. Нсл. Ш айтане, ц я б ехт о б 'епа відзеньні? — М яне т ы я лю дзі б 'юцъ па відзеньні, кат оры я на грэш ную рэч не глядзяцъ. Ют. 59610. Па відзеньню дзей м ян е два разы ўдары ў i грудзі кулаком адбіў. Квятк. 155. відзёньнік-гкя, м.—прозорливый(рел.). відзець-джу-дзіш-дзе, несоверш.—видеть. С оверш. завГдзець—увидеть со стороны(из далека, С.), как бы нечаянно. Нсл., доп. 5. (Д ом) бы ў відзён. Лойка: Л. песня. ВІЖ, віжа, предл.-жу, зват. вІЖу; мн. ч.-Ж Ы жоў-жом, мн. ч., предл.-жох, м.—судебный исполнитель, судебный Пристав. Іг.;Цішкавічы Сц. (Ад.). Віжу, на кажную рэч узятаму i агляданага бітых i ранных на м е с ц у ----- грош адзін, а есьлі дзе віж паедзець за колька міль, — т агды ям у памільнага на м ілю па грош у; ад выданьн я ро т ы -п р ы с я гі д у х о ў н ым асобам грош, а віжу, на т о прыданаму, — грош. Стт. 183. віж, віжа, м.—шпион. Янк. I. О-о! ён віж. Ян к. I. Віж т ой праклят ы. Тм. віжовае-вагя, в зн. сущ.—плата вижам за исполнение ими своих обязанностей. Стт
Дадатковыя словы
вблизи, відўчы-чая-чае—зрячий, предл.-жў
6 👁