сьцяблГсты Д109 сьцГплы сьцяблГсты-тая-тае—с длинным стеблем. Ксл. Сьцяблістае жыта. іванск Чаш. (Ксл.). сьцяг-гу, м.—знамя, мгсл. Под свои стяги. Радзів. лет. 197(Ганцоў 183). С ЬЦ Я Г-Я гу, предл. и зват.-ЯЗе, м. 1. ЗНЯМЯ. Ластсл. Сьцягі стаяць у Пуціўлю, жджэць Ігор мілага брата Усевалада. К упала: П ераклад Слова аб палку Ігаравым. У М енску 1938, стр. 40. См. харугаў, харугва. 2. ф л а г. Б Н сл. Ум ен ьш. С Ь Ц Я Ж О К -Ж К Я — ф л а ж о к. 3. группа больших предметов, расположенных в р я д. Сьцяг дамоў. П архв. сьцяг гаравы— чорный хребет. БГсл. * сьцягоўнік-Іка, предл.-ІК у, зват.-Іча, м. —знаменщик, знаменоносец. с ь ц я г а - г і, дат., предл. с ь ц я з ё; мы. ч. с ь ц е г і г а ў, ж.— Т р о п а. Ксл.; Лукіно Ржэўск. п.(Гринькова ІУ); Пск., Воет., Кур. (Даль). Т э ю С Ь Ц Я г ою п а й ш л і. Папкі Гар. (Ксл.). Уменьш. С Ь Ц ёж ка-К 7, дат., предл. С Ь Ц е Ж Ц Ы, ж.— трОПИНКа. Ар.; Яноушчына Беш. (Ксл.).; Шсл.; Нел.; Растсл.; Воет. (Даль). Т ам б у д з е с ь ц е ж к а це р а з по л е. Ст. З а т ым с ъ л я пы п л а ч а, ш т о с ь ц е ж к і ня б а ч а. Послов. Нел. З а м я ц і ц е вы с ь ц е ж к і д а р о ж к і. Л уж кі Стдуб.(Косіч 40). с ь ц е ж а ч к а -ЧКІ— т р о п и н к а. Ар.; Я блынка Ім гл.(К о с іч 242); М Г сл. — Тр О П И Н О Ч К а. У в а р о ц е ч к а х р э ч а ч к а, к а л я т ы я р э ч а ч к і — С Ь Ц е ж а ч к а. М аню кі НЗ.(Косіч 242). сьцёгавы-вая-вае—к знамени относящийся, знамённый. сьцягле, собир.— суставы, соединяющие голень с бедром. С к. См. падсъцяглы. сьцягно-на/ мн. и. сьцягны, ср. 1. бедро, Ксл.; МГсл. ляжка. Шсл. Сьцягно нешта забалела. Н авікі віц. (К сл.). Воўк парваў кабылу за сьцягно. Ст. 2. (задний, С.) о к о р о к. Ксл.; Шсл. / а д н о С Ь Ц Я г н о ё с Ь ЦЬ я ь и ч э. Н авасёлкі Сян. (Ксл.). У с ь ц я г н е з а в я л і с я ч э р в і — м у с і ць н е д а д ы м л е н а. Ст. См. к у м п я к. З а б і ў к а з у, н а к л а ў ц я п л а, а д р э з а ў с ь ц я г н о, с ь п ё к i с т а ў е с ь ц і. Дзяніскавічы НЗ(Шэйн II, 162). 3. мышца, мускул. С л о в а " ц я г н і ц а " нам н і к о л і н е да в о д з і л а с я ч у ць у на р о д н а й м о в е: на р од к а ж а " с ь ц я г н ы " а б о " м у с к у л ы " ( " с ъ ц я г ны й ж ы л ы "). Бр.(С. т. у Крывіч" 1926 г., Но. I /И, стр. 116). сьцягёнца-чу п р е д л.-ц у; мн. ч.-цы-цаў —задний окорок барана. У кажнага прыгатавана кавалак саланіны або "сьцягенцы бараніны". Косіч l. сьцягнёк-ка, п р е д л.-к у, зват. сьцягняча; мн. ч. сьцягнякі-оў-ом-амі-ох, м.—задний окорок. Лапаткі з парсюка будзем цяпер есьці, а сьцягнякі пасолім. Ст.( под лапатка), — кумпяк. Атрэсла рукі, уперлася імі ў сьцягнякі i пашла ў большую хату. Д удзіцкі(Б ацькаўш чы на, Но. 376-377), кульша, мягкая часть бедра, ляжка. 1г. (Ад.). СЬЦЯГЦЬ—см. под цягці. сьцим-іць-лены, —см. под цяміць. сьцяна-ны, вин. сьцяну; мн. ч. сьцёны-наўнам, ж. 1.—стена. чыстая сьцяна—стена в избе, противоположная печи и нараш ('7млу"). Н К: Очерки, Но. 319. 2. граничная дорога между землею двух деревень или различной землей одной деревни. сьцяна—граница. Яўнут, "перевержеся через стену", уцёк у Смоленск. Антановіч: Исп. Л итвы III. Сваю старую граніцу або сьцяну зарослую, гдзе бы патрэба ўказавала панавіці, то будзець вольна ўчыніці кажнаму. Стт. 363. 3. часть основы при ткании, которой (частью) есть распояние от(кутняга" да парожняга") колышка при основании. Н К: О черки, Н о. 321; А р. Д з в С Я ЦЬ С Ь Ц вН выткала кужалю. Ар. сьценка-нк/, дат., предл. сьценцы, ж., уменьш. к сьцяна 1, 2, 3. Ар. Пярэйдзе ўород раку i сьценкамі ў Іржаўку. Д удзіцкі(Бацьк., Но. 45-46/ 431-432). Выяжджалі яны з бочных дарогаў І сьценак. Дудзіцкі(Бацьк., Но. 1-2/437438). сьцяты—срезанный, срубленный, обезглавленный. См. СЬЦЯЦЬ{ под цяць). СЬЦЯЦЬ,—см. под ЦЯЦЬ. Сьцяцьце Сьвятога Яана(Яна) Хрысьціцеля—усекновение главы св. Иоанна Предтечи. См. сьцяцьце{ под цяць). СЬЦІ, І д у — І С Ь Ц І. Варлыга: Назіраньні 17. сьці'ха(сьціхё, Ар.), нареч.—исподтишка. Гсл. Сьціха пачалі шаптацца. Гарун: Белр. марш. сьціхамір-/?у, предл.-ру, м.—успокоение. Сьціхаміру на іх нетуці ніякага. HK. Старцы, 84. сьціхамірыць,—см. под ціхамірыць. сьціх-аць-ЦІ,—см. под ціхці. сьцілюб-бя, м.— честолюбец, сьцілюбка-б/а, ж.—честолюбивая, сьцілюбасьць-ф, ж.—честолюбие, сьцшак-ну, м. 1. место, где одна дорога под прямым углом касается другой. Брс., Лепел. (Ю хн.). 2. отрезок. Тм. сьцінаць—срубать. Гсл. сьцінаць дух, 1. спирать дыхание. Гсл. 2. страдать удушьем. Гсл. сьцГпла, нареч. 1. скромно. Жывем сьціпла, подле свае можнасьці, грошы ня маем, а бяз хлеба не сядзім. Гсл. Лесам ішлі ціхім, сьціпла прытоеным. ЗСД. 99. 2. аккуратно. На сонцу сохне сьціпла. Дуб. (Калосьсе, Но. 3, стр. 151). сьцшласьць-ф, ж. 1. скромность. Гсл. 2. воздержание. М Гсл. сыцптл-лая-лае—скромный, тихий. Гсл. Сьціплы дзяцюк. Гсл. (Х воі) стаяць прыгожыя, сьціплыя — застыглі ў съвятой непарушнасьці. ЗСД. 80. Такі ён
Дадатковыя словы
біа, наі, нкі, сьцйм-іць-лены, ўброд
7 👁