Беларуска-расійскі (вялікалітоўска-расійскі) слоўнік (1989). Я. Станкевіч

сірочы 1036 сівізна с\\ьочы-чая-чае—принадлежащий сироте, сиротский. Нсл. Сірочую часьць забраў. Нсл. На сірочае дабро намагаеш. Нсл. сірата-ты, о б щ.—сирота. Ар. У м ен ьш. сіротка-к/, о б щ. — сиротка. Ар. Л а с к а т. сіротанька-к/. Нсл. Сіротанькам гэтым НЯМа да каго прыгариуцца. Нсл. Единст в, ч. сіраціна-ны, общ., Нсл. 579. Сіраціну ўзяў да сябе. Нсл. Уменьш. сірацінка-нк/, общ.—сиротка. Нсл. Дзевачку сірацінку прыняла да сябе. Нсл. Ой па чым пазнаць красну дзевачку, што яна сірацінка? Из нар. песни. Засталася я мала сірацінка. Новы песеньнік, сірмцць-чу-ціш-це, каго-што, несоверш. 1. букв, делать КОГО-Н. сиротою. Ар.; Нсл. Аддаючы мяне ў некруты, дзеці мае сіроціш. Нгл. 2. повергать в жалкое положение, лишая чего-л. необходимого. Нсл. Як можна сіраціць так чалавека, апошнюю карову выводзячы на падаткі! Нсл. Соверш. асіраціць, каго-што. Нсл.; Ар.Хочуць казу забіць, дзеці асіраціць. Росуха імгл.(Косіч 57). П рич. асірочаны—оставленный сиротой. Нсл. 367. Адзін сын i тый асірочаны маткаю. Нсл. пасіраціць-чу-ц/ш—осиротить многих. Гэта твая маці так нарабіла, нашы дробны дзетачкі дый пасіраціла. Шапачк*. імгл.(Косіч 23). Міхале, Міхале, пасіраціш ты свае дзеці сваей адвагай. Ap. СІрбаЛІНЫ-НЯр—Черная малина. НК: Очерки, 480. СІрЫН-НЯ, предл. и зв а т.-н е, м.—весеННИЙ снег С ледянистой корой. НК: Под. пос., Но. 96. См. серан. сіта-ты-це, ж.—среднеозерный "адмен'\ поросший тростником или камышом. НК: Очерки, 489. См. трыста. сгга-та, ср.—сито. сітввлты-тая-тае—ситовидный. Шсл. Сітаваты дуб на шула ня годзіцца. Ст. сГтам, нареч.—очень мелко, подобно, как мука сыплется из сита. Нсл. Корабам сонца, сітам дождж. Поговор. Нсл. сітнік-йся, предлАку, зват.-іча, м. 1. мастер по изделию сит. Шсл. Сітнік бердніку не таварЫШ. П ослов. Самін Пух. (Шсл.). 2. сітнік-ку—полубелый, сытный хлеб. НК: Очерки 38,84; Ксл. Сітнік прыядаецца, а хлеб не. Бель Выс.(Ксл). См. сітніца. сітнік ІІ-кр—речной и озерный камыш, нк. Очерки, Но. 35. камышовая заросль. Ксл. У сітніку яе злавіў. Лужасна Выс. (Ксл.). СІТНІЦа-ЦЫ, д а т., п р е д л.-ЦЫ, ж.— ПОЛубелый, СИТНЫЙ хлеб. НК: Очерки 38; Ар.; Шсл. На месьце купілі сітніцы й селядцоў ды папалуднавалі. Ст. Сітніцу прывезьлі з торгу дзяцём. Нсл. 580. Ум еньш. сітнічкаЧКІ-ЧЦЫ. Нсл. Сітцо-цд—созвездие Плояд, крестьяне по нему определяют время. Шсл. Поўнач i наагул пару ночы пазнаюцъ у нас начлежнікі па групцы зорак, якую завуць Сітцо. Вожа Брел.(А. Красеневіч). сітца-ца, ср.— сетка от пчел. Шсл. Надзень сітца, каб пчолы не пакусалі. Ст. СГтцы-цяу— созвездие Плеяд. Ксл. Отцы ўжо высока. Слабодка Куз. (Ксл.). См. Сітцо. сіва-баранкавы-доя-до?—сделанный из сивых мерлушек. Нсл. Ова-баранкавая шапка, хутра. Нсл. сіваграк-ака, п р е д л.-а к у, з в а т.-а ч а; мы. ч.акі-акоў-аком-акі-акамі-акох, м.— сивоворонка, птица. Гсл.; Нсл. 579. сіваграк-ка, м.—сивая ворона. Гсл. Страляй сівагракі; іх можна есьці. Нсл. сівак-ка, 1. сивая лошадь. Нсл. Запражы сівака. Нсл. 2. шуточно, человек с седыми волосами. Нсл. Овак сіваком—(т.е. седехонек). Нсл. Уменьш. сівачок-чка. Нсл. Хоць сівачок, ды жвавенькі. Нсл. сівер-ру, м.—холодный северный ветер. Ар.; Ксл.; Шсл. На двары такі сівер, што ня ўтрываць. Ст. Овер падзьмуў. Макаравічы Беш. (Ксл.). сівецвць-аю-аеш-ае, несоверш. 1. подвергаться действию "Ывера'\ вообще ветра. Шсл. Выкінь на двор гуньку, няхай сіверае. Ст. С оверш. прасівераць-шо-аеш-де—проветриться, побыть на свежем воздухе. Шсл. Павешала ўсю адзежу на дварэ, каб прасіверала, бо моль есьць. Ст. 2. сидеть в девах. Шсл. Оверае дзеўкаўжо каторы год; ніхто сватацца й ня думае. Ст. С оверш. высівераць—просохнуть от ветра. Няхай хусьце добра высіверае на двары. Ст. сівёц, сіўца, м.—в вымокшей ржи растущая трава, от зерен котрой испеченный хлеб бывает черен, Нсл. белоус обыкновенный.[Nardis stricta L.] Шсл. Жыта ізь сіўцом. Нсл. У жыце шмат урадзіла сіўца. Нсл. Урадзіўся сівец, жыту канец. П ослов. Нсл. сівёц—белоус, сорное растение. Гсл. См. пясьцюк. Гсл. У лозцы добры сівец атрос. Ст. сГвець-ею-ееш-ее. Нсл. 578, сівёць-ёю-ёешёе, Нсл. 579; Ар.; Гсл.; Шсл., несоверш.— седеть. Нсл.; Ар.; Гсл.; Шсл. Валей у дзеўках сівець, чымся за дурным мужыком паршывець. П ослов. Нсл. 578. Старасъць ужо падходзе, валасы сталі сівець. Ст. Ад гора валасы сівеюць. Нсл. 579. С оверш. пасівець— поседеть несколько. Ад гора галава пасівела. Нсл. 579. П р и ч. пасівелы—поседевший. Коціцца пад нагамі стары, пасівелы Дняпро. зсд 35. сьсівёць—совершенно стать седым. Галава твая сусім сьсівела. Нсл. 220. Прич. сьсівелы— совершенно поседевший. Валасы твае сусім сьсівелыя. Нсл. 220. сівГзна(сівізна, Ар)-ны-не, ж.—седина. Гсл