Вехаць 46 ВІнда В£хаць,-хця, м.—пучок соломы для мойки посуды. Хіба вехцям трэба атшараваць гаршчок. В. Старина. Ведьце, я, н. зб.— ветви. Нарэзалі на венік вецьця. В. Старина. Вечарына, ы, ж. — предвечернее время до солнечного заката. Во вячарыною i скаціна лепяй ходзіць. В. Старина. Вечарзць, дзс.—вечерев. На дварэ вячарэя. В. Старина. Веялка, i, ж. — совок для веяния зерна рукой. Лёгінькая веялка: ёмка веяць. Наброў веялку ячменю. В. Старина. Веяць, дзс. (прм. в£яны) — провеивать. Бацька на таку вея жыта. Веяны авёс насыпайця ў мяшке. В. Старина. BčpTKi, прм. — подвижной. Такая-ж вёрткая баба! В. Старина. Вёрткі, як уюн. В. Белае, Пух. р. Від, у, м. — 1) видное место. Хай тапор стаіць на віду.—2) обшее выражение лица. Свайго віду німа на ём. В. Старина. В/да, пре. — как взвидеть, быстро. Віда, віда, растае сьнег. В. Старина. Відавочны, прм. — находящийся на виду, волизи. Тут поля відавочная. В. СЛопішча. Шацк. р. В/дана — видено (кем). Дзе ета відана, каб яйца курыцу вучылі. В. Старина. Відаць — видно. Відаць, дык нічога, мусіць, ня будзя. Ці відаць што праз етыя акуляры? В. Старина. Відніць, дзс. безас.—светлеть, светать. Устоў, чуць стала віднець. На дварэ ўжо віднея. В. Старина. Відны, прм. — светлый. Відная ноч. Відна стала еярод ночы, хоць ты йголкі зьбірай. В. Старина. Відочны, прм. — известный в околотке человек. Дзядзька быў вельмі відочны. В. Забалоцьце, Сьміл. р. Відук, ў, м —мак самосейка. (Papaver Rhoeas L). На градах шмат відуку. В. Старина. Відэлкі, -льцы, аў, мн.—вилки столовые. Падай мне, Галена, відэлкі! С. Новасёлкі, Пух. р. Мы ўмеям есьці й бязь відэльцаў. В. Старина. В/ка, i, ж.—вика или горошек кормовый. (Vicia sativa L). Урадзіла добрая віка. В. Старина. Вікоўе, я. н.— 1) стебли вымолоченной вики. Кабыля на нач доў вікоўя.—2) поле, бывшее под викой. Узаралі вікоўя пад жыта. В. Старина. Вілачкі, чак, мн.—рогатка с зубцами для поддерживания нитки в самопрялке. Пабіліся вілачкі ў самапрадца. В. Харавічиг Сьміл. p. В/лачнік, вільнік, a, м.— палка в „вілах\ ухвате. Згарэў вілачнік. В. Старина. У вілкі трэба новы вільнік. В. Забалоцьце, Сьміл.р. В/лкі, лак, мн. —1) вилы. Падавай сена вілкамі.—2) ухват. Вілкі ня бяруць гаршка. В. Старина. В/льгаць, i, ж. (польск. wilgoc)— сырость. У каморы ўся адзежа папсавалася ат вільгаці. В. Старина. Вільготны, прм. {польск. wilgotпу) — сырой, пронизывающий (воздух на дворе). Сягоньня нейкая вільготная надвор'я. В. Старина. Віллць, дзс. — 1) вилять хвостом. Сабака ат радасьці аж хвастом віляя.—2) уклоняться от прямого ответа. Ня віляй: кажы проўду. В. Старина. В! навайца, ы, м. — виновный, обвиняемый. На дапрос узяЯі с&мых вінавайцаў. В. Старина. Вінаваты,я/ш.— 1) боязанный. Людзі нам шмат наго вінаваты.—2) виновный. Я-ж ня вінават, што ты ня ўмеяш рабіць. В. Старина. Ня плаціць багаты, а плаціць вінаваты. Прык. С. НовасёлкіДух. р. Вінаваціць, дзс. — винить. Німа за што яго вінаваціць. В. Старина. Вшда, ы, ж. — рычаг, употребляемый для вытаскивания воды и поднятия тяжестей. Ашчэ віндаю цягаям ваду. Калодку на ставэ паднялі віндаю. В. Старина
Дадатковыя словы
вблизи, вільгаць, надворя, харавічйr, яіш
4 👁