гачо не цукал!! Земля не рушане, а корзіну не наш!. Станок згорэу, а машыка швейная не згорэла. Я усе у кубел, соломой облошла, закопала — i кубел ц§лы i там шчо* Нагорэваліся. Цепер завезл! мене окдн /у Жлобінекі р-н/, як на Брынцьком лесi, посадзілі. Я ужэ збувач. Як кварціра ослобоняецца — роботн!ку дащь. Я коліся у дзеўках у дзвё косе зашгетувалаоя — \.тенты ю плеча. Краоіла шчок!, пейсы гвоэдом круціла. Хто бодінк! путане, хто чоботы хромовуе, а хто у постолях — I танцуюць падысган, крукоУяка, коробушку, кадралю. А я любіла танцован польку i вальса. У постолях танцовала. Раз обора оборвалаоя — i загубіла поотола. Думала — век мнб угомону не будзе. А цепер, зірні, ека икра га я! ЕУЎ У нас Григорий Алекоеевіч' — вечны грамоцей. Што кс;с роочытаць — да его. Ліст напісаць — ён. Рояумны, грамотны чоловек. I хазяін добрэнны! Хомут, седзелка, у оглоблі коня, дугу поехау. I корову у его добранные, i свіння не благіе. А сослал, его туда, дзе собакам!' ездзілі. До войны соолалі. Там i потчб. Я була у Гсмл! на сшдзьбі тры дне, а ыо чатэры у его родні. У цветы позцілкі — св!н!рчык так! завезла. Успомнілі про Григория. Мало такіх людзей було. Важко робіу i усё ведау. Не злюбілі такіх лвдзей! со свету позшвал!. Запіоала С.Г.Лобач у в. Акцябр ад Кернажыцкай Марыi Андрэеунн, 80 год Лобода, мокрец у болоце росце. На лузе цегаюць рвзьнік, пла-' вае у возеры, возам! возілі. Зверобой од дзевеноота болезьней, пуотырн!к — от сэрца, як не опіцца. Серпорёзнік як руку порэктш. Ромонок од волос, эмувацца, волосы укрэштщца. Штз печэ. Костолом, як косц! кё зроотакода. Од задышк! f болоце 'плипнік, пах и я гарно. Як рвет — гразь, обмочышся. Медуніца ето — у нас росце. Курына слепота жоута. По'голому натра пузыр i схвяціцгті. Нмін у хлеб кідаюць. пахне. Дрооен буу, горчак, бунзло, шчце вол охотам цвётом. Чориоголовец по луз!, зразу т,шк1 чорнио. У сітнсі:;/одверсе шышкі. Конопельк! е: дрыжаць. Чобрчк росце по no.ro он. II
Дадатковыя словы
дзе^ках, плйпнік, поголому, постблях, рўку, чориоголбвец, іодверсе
3 👁