Старонка 55
◀ / 273 ▶
ба кусочок і водою, рукою на долоню зыльйё і покропыт накрыж. Квітку тую святят. А як почынают сыяты, то жыто обоб'ют. А стэбло встромат на полі, дэ почынают сыяты. А тая пэрэпілка з жыта так і остаецьця на полі, овычкы її поламат. Нікіцюк Параска Аляксееўна, 1911 г. нар. ПАВЕР'І, ЗВЫЧАІ Вона стала говорыты, а спорыш, гэто чорт, ударыв тую чародейку, вона впала і ны одозвалася ны слова; мусыт її такая робота, шо ны можна говорыты — так колісь росказували. В чытвэр на высыллі орут прыпычка, постронкы бырут, плуга, бычя, лейці, одного мужыка за коня запрагают, одён з одного боку прыпычка, другый — з другого; ны розорут его, а вжэ горілку пылі. Казалі, як быз вычэры ляжэш, то цыган прысныцьця. Можня купатысь, як зозуля закуе. Русалка — як рыба, по тых морях заграничных. Собакы выют, скавычат на пожяр, на войну, на смэрть. Уголёк вылітыв — госты прыдут. Як блудыт, то, казалі, злый водыт. Як пальця насторчыш, то чырыз поріг пырытягаты трэба. Як попрошчаюцьця і одїжджают, то трэба трохы впырод, посля трохы назад, то жывый вэрнысся. ПРАКЛЁНЫ Ёму трэба чыстоту, а коб ёго счыстыло з гэтого світа. Коб вашэ слово вітёр розныс. Сэб тыбэ міра ны знала. Хай вітэ рукы позбыраітэ на сыбэ, як мы збыраімо. Хай ім на лікарство тыі грошы. Хай тобі на лобу чорты напышут, як ты пышэш. ПРЫКАЗКІ, ПРЫМАЎКІ, УСТОЙЛІВЫЯ ВЫРАЗЫ Бідный — як стоіт. Він — обрубай рукы, ныць ны вміе. Вырос лён — жабы по око. Глядыш, як ока в лобі. Дывыцьця, бы баран на воду. Дэ гай, дэ май, чорт чорта познав да на пыво позвав. Дэсять місяці прожыла, а потом слёзы пыла. Зароблю, як Заблоцькый на мылі. Здо-
Нават дробная праўка будзе карыснай. Не стаўце знакі націску, каб словы лепш знаходзілася праз пошук.
78 👁
◀ / 273 ▶