Д а ідзі, панно, к сінёму мору. Там понічы купаюцца, А цебе, молодзенькую, дожыдаюцца. П ошла панна к сінёму мору — Там нікого-нікогусенькі, Там нічого-нічогусенько. Посерэд мора змея плуве, А ў ее ў роде огонь горыц, А з ее ушэй дымы ідуд. Тая панна спуж аласа i злякаласа, Н а сіній камень розбіваласа. — Ой господзі, да мілосцівый, Чому ж мой оцец не воюе, Мене от смерці не ротуе? Озірнуласа дай назад себе. А ж едзе светы Ю рэй на стом коне. — Не бойс, панно, не пужайса, Н а сіній камень не розбівайса, Вуплетай с косы шоўковый коснік, Д а беры цмока за круты рогі, Д а ведзІ цмока к отцу своему да к мадеры. Прывела панна цмока к отцу под двор, А ў ее отца позамукано, позачынено, Кругом двора сторожа стояц, I кругом двора огне горац. Тые замкі отомкнуліса, Тые брамы отчыніліса, Тые сторожа отступіліса, Тые огні потушыліса. Запісаў у 1968 г. у в. Запясочча Г. А. Цыхун Лічылкі Ходзіц бусько по болоту, Клічэ ж абы на роботу. Ж аб а каж э: «Н е пойду!» Бусько каж э: «Задзёўбу!» Ж аба каж э: «У суд подам!» Бусько каж э: «Н осца дам!» Запісаў у 1968 г. у в. Запясочча Г. А. Цыхун Кукарэку, Б аба ў рэку, Д зед за ёю 3 ковенёю. i* Н* Коціласа торба 3 велікого горба
Дадатковыя словы
бўсько, задзёўбў
1 👁