Беларуска-расійскі (вялікалітоўска-расійскі) слоўнік (1989). Я. Станкевіч

місыдкж 700 замітусіцца МІСЬЦЮК-КЯ, предл.-ку, зват. МІСЬЦЮЧО, мн. ч., дат.— КОМ, мн. ч., предл.-КОХ, м.— ЗЛОСТНЫЙ, злонамеренный вредитель, Маркоўцы Вял. преднамеренный вредитель, злоумышленник. Крыкнуць на цябе паноўе, што ты шкоднік i місьцюк, страціш го лас i здароўе, i дуду ўпусьціш з рук. 3 альбому А. Вярыгі(Васілеўскі: Полымя, 1929, УІ, 184). мітэрка-/с/, дат., предл. МІШЭрцЫ, ж. 1. дер ев я н н ы й б л о к, к о л еси к о, п р и в о д я щ ее В дв и ж ен и е к атул к у В прялке. Рубеж Беш. (Ксл.). 2. гайка к винту. Нел. 285. Шруб прымацавацъ мітэркаю. Нел. мітух, от глаг. частица от М І т у х н у ц ь, —означает быстрое движение. Лепле. м \ т у х 9 п щ л - а ю с я - а е ш с я, несоверш. 1. двигаться из стороны в сторону, находясь в висячем положении, болтаться, мотаться. Барс. Х у с ь ц е м і т у х а е ц ц а. Барс. M i m y х а л і с я, ЯК п р ы з м а н ы. Лепл., Бягомель, Плешчаніцы. 2. беспорядочно, суетливо двигаться, перемешаться в разных направлениях, метаться. Дзеці ня мітухайцеся. Лепле, Плешчаніцы. Однкрат. МІтухнуць-ну-нёшнёць-нём-ніцё. Лепле, Бягомель. Ён гэтак мітух! мітухнець, як іскра. Лепле. мітульгаі-льгг-льзе, ж. 1. болезнь у овец в носу, от которой они ходят кругом задних ног. Ксл. Мая авечка захварэла мітульгою. Мазалава Куз. (Ксл.). На душы — туга сьцюдзеная, i душа, што мітульга. Дуб. Вые вецер па лясох а па балотах, засьцілае вочы дажджоваю мітульгою. Лынькоў: Воўчы лог(Калосьсе, Но. 2, 1935 г., стр. 97). 2. неурядица, беспорядок. Ксл. Нарабіў мітульгі сваёй работаю. Веляшковічы Лёз. мітульга ll-льгі-льзе, ж., собир.—мотылёк, Нел. 285; Гсл. бабочка. Мітульга апанавала капусту. Нел. Як мітульга лётаець усюдых. Тм. мітульжыны -ная-нае—свойственный мітульзе— болезни у овец в носу, или неурядице, беспорядку. МітусіцЦа литота мяцеліцай, мітульжыная, быццам дзьвіна. Дуб. мітурусіца-цы, ж. — мітурусы. мітурусы-с, мн. ч.—горяченный вред; вообще нескладица в речи. НК.; Под. пос, Но. 70. Зьбірае мітурусы. НК.: Под. пос., 57. мітусёньне-нл, предл.-НЮ, 1. отгл. имя сущ. к мітусіцца 1, 2, 3, 4, 5. 2. рябь, мелькание. мітусіць, МІтушу, мітусіш-се, несоверш., перех. 1. мутить(болтая, взбалтывая воду, С.) Нел. 285; Гсл. Мітусіць, зьмітусіцьваду. Нел. 2. делать смятение, возмущение. Нел. 285. Ня мітусі пшчол. Нел. Соверш. узьмітусіцьушу-ўсіш-се. Нел. 285. Узьмітусіў пшчолы, народ. Нел. 3. мешать, Гсл. перемешивать, Растсл. нарушать порядок. Нел. 285. Я склаў за парадкам, а ты мітусіш, памітусіў мае рэчы. Нел. Соверш. ПаМІтусГць, Нел. 285 —помешать. 4. сбивать в рассказе. Нел. 285. Ня м і т у с і я г о, няхай г а в о р а. Нел. 5. рябить. Гсл. зьмітусГць, соверш. 1. к мітусіць 1 —взмутить. Зьмітусіў ваду. 2. к мітусіць 3—смешать. Зьмітусіў у сё разам: i каровы i авечкі. Слопішча Шацк. (Шел.).. 3. к м і т у с і ць 4 —сбить в рассказе, зьмітушаны, прич. к з ь м і т у с і ць 1, 2, мІтуСІЦЦа, Нел.; Гсл.; Шсл.; Міх. МЯТусГцца, ПНЗ.; Пск., Воет. (ДальУ у ш ў с я - ў с І Ш С Я, несоверш. 1. мешаться, мотаться; суетиться, Шсл.; Пск., Воет. (Даль) ПрИХОДИТЬ В беспорядок, воленоваться. Нел. 285. М і т у с і ц ц а л і с т о т а мя ц е л і ц а й. Дуб. Б е г а е, мі т у с і ц ц а п а х а ц е. Ст. У ц ё п л а й в а д з е м і т у с я ц ц а ж ы в ы я ў к л е й к і. ЗСД. 59. Т ам м і т у с я ц ц а а к р а ў к і к а л м а т ы я х м а р. ЗСД. 20. I м і т у с я ц ц а з о р к і ў з ы р к і м п а я с к у. Крушына: Лебедзь, 29. Ж а н к і м і т у с і л і с я к а л я ІХ і з с к в а р о д а м і й ч ы г у н к а м і, в а р а ч ы й С М а ж а ч ы. Цялеш: Ярылаў агонь. Ч а к а ў п а к у ль, п е р а с т а н е м і т у с і ц ц а ў г а ла в е. Капыловіч: Хлеб. Д у м к І н е й к І М І Н Я З Ь в Я з а н ы м і а б р ы ў к а м і м і т у с і л і с я ў г а л а в е. Акула, 393. Ч а с ам м і т у с і ў с я т о й в е ч ар у Г а р ш к а, i з а б і р а л а з л о с ь ць н а б а л ь ш а в і ц к іх т а к іх Г а р ш к о ў. Дзьве Душы, 129. Соверш. узьмітусГцца-ушусл-усгшсл—скоро, внезапно придти ( в сильное, С.) вронение. Нел. П ш ч о л ы ў з ь м і т у с і л і с я ды й п а л я ц е л і. Нел. 2. сбиваться. Нсл.285. Мітусіцца ў гамане. Нел. 3. смущаться, теряться. Нел. 285. Ня мітусіся, гавары сьмела. Нел. 4. мелькать, Гсл. мелькать перед глазами. ПНЗ. За акном толькі мітусіліся, лёталі іскры. ЗСД. 56. 5. рябить(в глазах, Шел.); Міх.; Гсл. Літары пазьліваліся, дык мітусіліся ў ваччу. Дзьве Душы, 190. Чытаў шэраю гадзінаю, дык у ваччу стала мітусіцца. Міх. Мітусіцца ў ваччу. Гсл. У ваччу мітусіцца, нічога ня бачу. Ст. Нешта мітусіцца ў ваччу. Сьцяпанкі Выс. (Ксл.). 6. соловеть. Нел. 285. Вочы мітусяцца, памятусіліся ў яго. Нел. замітусГцца, соверш. 1. (к мітусіцца /)—засуетиться, замешаться. Барута, што ўкладаў гэты наш плян, паляваньНЯ, раптам замітусіўся. Цялеш: Дзесяць, 35. Юля: Дык я зараз...(замітусілася, засьпяшалася зьберці на стол). Макаёнак: Каб людзі ня журыліся. Засьвяцілася окно. I цень — як крыло вялікае птушкі — замітусіўся за запонам. Дальны(Калосьсе, II, 1935, стр