Беларуска-расійскі (вялікалітоўска-расійскі) слоўнік (1989). Я. Станкевіч

лінаваць 638 ліс дзесят ок пры нёс гасьцінца. Нсл. ЛІНОЧаК-ЧКД, предл. и зват.-ЧКу, уменыи. к лінок. т т в & ц ь -н ўю -н ў еш -н ў е, н есоверш. к а г о ш т о— графить. Мгсл., лінаць-аю-ае, 1. линять, изменять яркий цвет в бледный. Нсл. 268. Іст уж ка лінае, П аЛ ІН ала Н а СОНЦу. Нсл. С оверш. зьліцуць —утратить первоначальный цвет, яркость окраски; слинять. С оверш. палінаць —полинять(выцвести, С.) Нсл.; Ар. 2. линяться шерсти, Нсл. 268. менять, обновлять в определенные периоды свой наружный покров, теряя, сорасывая старую шерсть, оперение и т.п., линять. Нсл. С т ат ак увясн у лінае. Нсл. С о вер ш. вылінаць, —сменить старую шерсть(оперение) на новую, вылинять. Нсл. 268; Ар. К алі конь ня вы лінаў да Сьв. Ивана, няхай ідзец ь да д р у го га пана. П оговор. Нсл. 3. (перен.)— пропадать. Нсл. 268. Н еш т а ў м яне грошы лінаюць. Нсл. ят е\ць-ёю -ёіш -ёе, несоверш., перех. (МГсл.) —линовать, графить. С оверш. палінёіць. ліня, ЛІНІ, дат., предл. ЛІНІ, ж.—ЛИНИЯ. Войш. ліня простая—прямая линия. лінучы-чая-чае— склонный к линянию, ЛИНЮЧИЙ. Нсл. 268. п т овы -вае-вае— липовый. Ар. т п і-п ы, ж.— липа. Ар. О дн а лшіна-ны-нс, ж. Гсл. О дна ліпініна-ны. НК: Очерки, Но. 902. Уменьш. ЛІПКЯ-ПКІ-ПЦЫ. Ар.; Нсл. 269. А б д зер, як ліпку. Нсл. ліпаўка-даўбежанка, ж.—прямая со вставным дном кадка для хранения меда. НК: Очерки 86. п т е н ъ -п н я, предл.-ПНЮ, зват.-п н ю, м. —седьмой месяц года, июль. ліпец-лця, предл.-пцу, зват.-пча, м.—мёд, собираемый пчелами с липового цвета. Нсл. 269. ліпёць-ПЛЮ -ПІШ -ПІЦЬ' П ІМ -Іц ё, несоверш. 1. чуть держаться. Ар. Т олькі ш т о ліплю т ут. Нсл. 2. еле жить, дышать. Шсл.; Ар. Б аба м ая сусім слабая: ледзь ліпіць. Ст. ледзь ЛІПІЦЬ—чуть живёт. Нсл. 269. з. л ь н уть (и сп ы ты в ать в л еч ен и е, С.), липнуть. Нсл. 269.; Гсл. Так i ліпіць т уды т вая душ а, як м уха да м ёду. Нсл. Ад К аляд т ры ра зы пяць, п а ст уш кі ў поле ліпяць. Нсл. т ш \-к а я -к а е — падкий, охочий к чему. Нсл. 269. Н а пры бы т кі yci ЛІПКІ. П ослов. Нсл. ліпкГ-к а я -к о е — приятно-льнущий( о людях), внимательно-вежливый, предупредительный. Ар. Д а ч к а іхная т акая прыемная, ліпкая. Ар. Д зец і іхны я т а к ія ліпкія. Ар. Злосьць ейная, я к i заўсёды, праходзіла ўб о р зь д зе, i яна ізн о ў ст анав іл а ся В а л я й — пр а гн а й, у в іш н а й i пякляна ліпкой. Корзюк. л іп н ёв ы -ва я -ва е— и ю льск и й. МГсл. Л я д р ы в о т н і я ш ч э не р а с т а ў ха л а д о к ЛІПНёвага раНЬНЯ. Гарэцкі: Песьні 68. лі'пнік-/кя, предлАку, зват.-іча, м.— ЛИПОВЫЙ лес, в особен н ости мол од ой, а такж е л и п о в а я рощ а; л и п н я к. М а ч у л ь н ік і заран давалі ліпнік у наш ага пана; лы каў н ей дзе дзерці. Нсл.(под м ачульнік). ліпучасьць-ц/, мн. ч.-ці-цяў, ж.— прилипчивость (МГсл.), зар ази т ел ь н ост ь, л и п кость. Нсл. 269. Л т учасъцъ смалы. Нсл. лІПуЧКа-ЧК7, дат., предл. ЛІПуЧЦЫ, ж.—заразная б о л е з н ь. Дзьвінск, Пагулянка; Вышкі, Прыдруйск, Краслаўка, Дагда, Асумшчына (yci Дзьвінскага пав.); Посінь, Сіняя, Корсаўка (yci Люцынскага пав.). ліпучы-чая-чае, 1. липкий. Гсл. 2. клейкий. Гсл. 3. заразительны й, (Гсл.) заразны й. Дзьвінск, Пагулянка, Вышкі, Прыдруйск, Краслаўка, Дагда, Асумшчына (yci Дзьвінскага пав.); Посінь,ўСіняя, Корсаўка (yci Люцынскага пав.); Негнявічы Н. ліпці, л іп н уц ь-н у-н еш -н е, н есоверш. да чаго, 1. прилипать(приставать, липнуть, С.) Шсл. Б алот а ліпне да к ол аў — прост а б яда! Ст. 2. льнуть(испыты вать влечение, С.) Шсл. Д а сэрц а ліпне, а ў кіш аню паглядае. П ослов. Рапан. 59. 3. п одходи ть(и дти, бы ть, С.) К лицу. Шсл. Н а д зеў у с ё новае, а ян о ані т абе ня ліпне. Ст. абліпаць-аю -аеш -ае 1. обл и п ать. Ксл. 2. приставать(начать надоедать ісому-л., обращ аться с неотвязны м и п росьбам и и Т.П., С.) Ксл. Соверш. аблииц-пну-пнеш -пне, 1. обл ип нуть. 2. сорерш. к аб л іп ац ь 2.— п р истать. Ксл. Ч аго т ы абліп, як смала? Застадольле Сян. (Ксл.). адліпаць— о т л и п а т ь. Нсл. 375. Г л ін а адліпае, адліпла. Нсл. С оверш. адліпці. Нсл. 375.—отлипнуть, отстать, отклеиться. Б алот а, я к засохне. ды к i сам о адліпне. Нсл. заліпаць, несоверш. 1. слипаться, покрываться липким веществом. Нсл. 173. В очы заліпаю ць ад возалку. Нсл. О т гл. им я сущ. заліпаньне-ня, п р е д л.-Н Ю, м н. ч.-н і-н я ў — залепление, заклеение. Нсл. 173. Заліпаньне ач чу сьнегам. Нсл. С оверш. заліпці. Ц і т аб е вочы заліплі, ш т о ты ня бачы ш. Нсл. Д зір а ч к а чымсь заліпла. Тм. 2. затяги ваться ж и д к о ст ь ю. Шсл. В оз заліпае У балоце. Ст. Н есоверш. наліпаць — н а л и п а ть. К о л ь к і р а з о ў па р ы в а ў с я ўн ачы адгэт уль, б о чуу, бы цц ам неш т а ліпучае, ж удасн де 'наліпае на яго. Дзьве Душы 164. ліс, ліса, зват. лісе, мн. ч. ЛІСЫ-оў-ОМ-Ыа м і-о х. м.— л иса, л и си ц а(ж и в отн ое). Ар. В ось ды к Дз я н іс: п р а д а ец ь са б а к у, а каж а, ш т о ЛІС. П ослов. Цішчан ка("Беларусь, 1959, Но. 2). Н ея к п асябравалі м я ж соб к у ліс