Беларуска-расійскі (вялікалітоўска-расійскі) слоўнік (1989). Я. Станкевіч

выкГдавацца 561 кГпець імгл.(Косіч 30). Я ськінуся жытным полосам. Дел.(под громавы). Ськінуцца сорокою. Дел.(под горшынскі). выкГдавацца, -дуюся-дуешся—делать изличение издержки, быть слишком торовату(щедру, С.), расточать, тратиться. Ня выкідавайся дужа, ідзе ня трэба, выкінешся будзеш жалець пасьля. Нел. 83. Соверш. выкінуцца. Ня выкінешся дужа, калі купіш гасьцінца. Нел. 83. ъъ\кщъщщ-аюся-аешся, соверш. 1. воспитаться, вырости(кое-как перебиваясь, С.)- Шел. Памаленьку хлопчык i выкідаўся. Ст. 2. пережить, перенести известное время (кое-как перебиваясь, С.). Шел.; Ар. Каб зіму як выкідацца а там не бяда. Ст. к Г д л ів а сь ц ь -ц /, ж.—оборотливость, изворотливость. Ср. кідлівы. кщл\ъы-вая-вае—умеющий легко находить выход в затруднительных обстоятельствах, оборотливый, изворотливый. Ар. к\£ъъ\-вая-вае, прилаг. к кій—относящийся к "к ію " (палке), палочный, кіёвы кут—угол, в котором стоят кии. НК.: Очерки, 325. к ід з ё л ь, к ід зён ь—отгл. слово, означ. быстрое бросание. Кідзёль, кідзёнь яму ў вочы балотам. Нел. кГжла-лы-ле, ж., кіжлун-уня, предл.-уну, зват.-ўне, мн. ч., дат.-НОМ, мн. ч., предл.-НОХ, м., наем.—малоповоротливый-вая, слабый-бая. Шел. Кіжла нейкая, абуцца ня ўмее! Ст. Кіжлун ты — не падыймеш мяха! Ст. к іж л а т ы, -тая-тае—малоповоротливый, слабый. Шел. Чорт ты кіжлаты, ідзі барджэй! Ст. к іж л ў н,—см. под кіжла. к ій, КІЯ, твор. КІЯМ, предл. КІЮ, зват. КІЮ, мн. ч. кіі, кіёў, кіём, кіі, кіямі, кіёх, м.—палка, (Растсл.) дубина, дубинка. Ap. Бо ў Крошыне пан еярдзіты, бацька кіямі забіты, маці тужа, сястра плача. П. Бахрым. Н я слухаеш ківа, паслухаеш кія. Послов. Бяжыць за ІМ ЗЬ КІЯМ. Я. Г-кі: Казкі, Но. 2,стр. 17. Над кустам кій паставіў дарожны. Кавыль: ч. лёд. Гульт аю хлеб на кію. Варлыга: Послов. Н огІ дзярэЦЬ, а боты На КІЮ носе. Послов. Ра пан. 150. Уменьш. КІёк, КІйка, предл. КІйку, зват. КІІІКу, мн. ч.-КІ-КОУКІ-КОМ-камІ-КОХ, м. 1. палка, Лужасна Куз. (Ксл.); МГсл. путевая для вспоможения палка. НК.: Очерки, Но. 199. Ён узяў КІёк дый пайшоў. Н.(Афанасьев: 1, 1913,210). 2. палка в ткацком станке для поворачиванья сувоя" и подвешиваньня "нІт оў". Макеенкі Аз. (Ксл.). к іёк,—см. под кій. к ій к і-к о ў -к о м, мн. ч., предл.-К О Х, 1. кукуруза. НЗБ; Растсл.; Косіч 29. 2.— см. под КШ. кіла-лы, ж.—грыжа. Ар.; Растсл.; Ксл.; Шсл. Якаў нарваў сабе на жываце кілу. Ст. На шыі кіла, а на кіле скула. Поговор. Нел. 234. КІлаіІІ-ШЯ, предл-шу, зват. КІЛОШУ, мн. ч.шы-шоў-шом-шы-шамі-шох, м.—боров от 6 мес. приблизительно до кастрации. НК.: Очерки, 359. кілаваты, прилаг.— имеющий грыжу в пахах, ниже живота. Ар. Юлаватаму ня можна падыймаць цяжкога. Нел. 235. кілгаць-аю-аеш-ае, несоверш. 1. хромать на одну ногу. Конь кілгае. Нел. 2. слегка хромать, припадая на ногу, ковылять. Кілгаеш, як кілаваты. Нел. 234. Отгл. имя сущ. КІЛГанЬНе-НЯ, предл.-НЮ —хромание. За кілганьням тваім мы сядні ня дойдзем да двара. Нел. 234. к іл га н ў ц ь-ну-нёш-нёць-нём-ніцё, 1. однкр, к кілгаць. Нел. 234. 2. ударить, лягнуть ногою. Конь кілгануў мяне нагою. Нел. 234. Соверш. закілгаць —начать кілгаць". кілзаць-аю-аеш-ае, п овел.-ай-айм а, несоверш., перех.— ВЗНуЗДЫВать. Гсл.; Ар.; Вят., Воет. (Даль). Соверш. закілзаць, перех.— ВЗНуЗДаТЬ, Ар.; Шсл.; МГсл. зануздать. НК.. Очерки, Но. 761. Закілзай каня, бо пудлівы. Падбярэзьзе Віц. (Ксл.). Закілзай каня, бо разьнясе. Ст. Сэрца НЯ КОНЬ — Не ЗаКІЛЗаеш. Послов. Рапан. 86. Прич. закілзаны— взнузданный. Ар.; Шсл. Жарабок закілзаны й то ня хоча стаяцъ. Ст. кіліх-/л:я, предл.-іху, зват.-іша, м.— чаша. Татарыновіч: Падзеі апост. 10:16. Ц І ЧУЛІ СЭрцы мамы ŭ Галі які глынуў Васіль кіліх? Як палцы рук паадмярзалі, павыпадалі ногці ІХ. Кл.: Каліна, 158. Уменьш. КІЛІШаКшка—рюмка. Ap. КІЛІМ-ШЯ, предл. йзват.-іме, м.— KOBep, Гсл. коврик без ворса. КІлун-Р«а, предл.-уну, зват.-ўне, мн. ч., дат.НОМ, мн. ч., предл.-нох, м.— человек больной грыжей. Шсл.; Ap. К ілун гэты адзін ня дасьць рады бярвіну. Ст. КІНДЗЮК-КЖЯ, п редл.-ю ку, зват.-ЮЧа, м. —желудок, начиненный кашей. См. трыбух в 2-ом см. кіпаць(кыпаць, Нел.)-ПЦЯ, предл. и зват.пцю, мн. ч.-пцяў, м. 1. НОГОТЬ. Гсл.; Шсл.; Воет. (Даль). Злавіў у свае кыпці. Нел. 263. Кот дзярэцца кіпцямі. Ст. См. кіпець, капцюр. 2. НОГОТЬ, Гсл.; Воет. (Даль) большой ноготь. Шсл. Пазразай ты свае кіпці, бо дзярэшея, як кот. Ст. Кыпцям склупіў скурку. Нел. 263. Дзярэш сваімі капцямі. кшець-лч*, предл. и зват.-ПЦЮ, мн. ч.-ПЦЯЎ, 1. коготь. Абмачыў у гарэлцы кіпець. Гарун: Кан. Паўлючонка. Каршун абдзер курыцу КІПЦЯМІ. Кацельня Пц. Уменьш. кіпцік-ка, м.— коготок. 2. ноготь. Не заснуў ані на кіпець. Іг. (Ад