Беларуска-расійскі (вялікалітоўска-расійскі) слоўнік (1989). Я. Станкевіч

раськГданы 559 пакГнуць Прич. раськГданы, 1. разоросанный, (Шсл.) раскиданный. У хаце ўсёраськідана, i не знайсьці, дзе што ляжыць. Нсл. 555. 2. разоренный. Гсл. Раськіданае гняздо — назоў драмы Я. Купалы. Несоверш. раськідаць, перех.—бросать в разные стороны, разорасывать, Шсл.; мгсл. раскидывать. Раськідайце, раеькідайце копы сена, няхай падсохнуцъ. Нсл. 555. 2. разорять, мгсл. Прич. р а с ь к ід а ны —разорасываемый, раскидываемый. СЬкГдаЦЬ, соверш., перех. 1. СКИНуТЬ С ЧеГОл. вниз в несколько приемов, скидать. Ськідаць кулі з вышак. Ар. 2. кидая, сложить в одно место, соросать. Ськідаць каменъне ў крушніне у крушню. Ар. ськідаць, несоверш. к ськідаць, ськінуць, 1. сорасывать, (Шсл.) скидывать. Ты вязі ськідаць гной. Ст. 2. ниспровергать, мгсл. 3. снимать(что-л. одетое), скидывать. Ськідай кажух. Ар. 4. ськідаць м ал ак о—снимать сметану с простокваши. Ар. Прич. сь к ід а н ы. Ар. Ськіданае малако. Отгл. имя сущ. ськіданьне-нл, предл.-ню. Ськіданьне малака. 5. ськідаць дзяцё— рождать преждевременно ребенка неживым(тоже о животных, Ар.) Шсл. выкидывать. Соверш. ськГнуць-ну-неш -не, 1. соросить. 2. снять(что-л. одетое). Скінь шапку. Ар. 3. ськ інуц ь д зя ц ё—родить преждевременно ребенка неживым(тоже о животных, Ар.).' Шсл.; Ар. Сымоніха ськінула дзяцё. Ст. сь к ін у ц ь га р ш ч о к —полечить живот (таким образом, что) на желудок ставят опрокинутый горшок и зажигают под ним паклю, чтобы обезвоздушить под ним пространство, от чего желудок втягивается в горшок. Ксл. Ськінуць гаршЧОК надабе, га? Казімерава Сур. (Ксл.). сь к ін у ц ь ма л а к о —снять сметану з простокваши. Ар. вы к ідац ь-аю-аеш-ае, п овел.-ай -ай м а, соверш.—кидая, выбросить в несколько приёмов, одно (одного) за другим; выбросать. ВЫКІдаЦЬ-ЯЮ-ЯСШ-ЯС, повел.-ай-айма, несоверш., перех. 1. выкидывать выбрасывать. Шсл.; МГсл.; Ар. 2. извергать. МГсл. Соверш. выкінуць-нунеш-не, повел, выкінь-ньма, перех.—выбросить, (Шсл.) выкинуть. Ар. Іскрак із носа выкінуць. Кіт. 43а6. Выкінь шуму вон. Ст. укГдаць-аю-аеш-ае, п овел.-ай -ай м а; соверш., перех.—вкинуть в несколько приемов, воросать, вкидать. Несоверш. укідацьаю-аеш-ае, п о ве л.-а й -а й м а, перех.—вкидывать, ворасывать. Душы свае да пекла ўкідалі. к і т. 11364. укГнуць, 1. вкинуть, воросить. Ар. Шайтан у нутр мой укінуў скупасьць. Кіт. 19а 16. Укінь усё гэта у вагонь. Нсл. 655. 2. ввергнуть, мгсл. воросить. Гсл. уськідаць, несоверш., перех.— ВЗбраСЫВаТЬ, вскидывать. Соверш. усЬК1НуЦЬ-Ну-НСШ-Не, перех. 1. взоросить, Шсл.; Нсл. 665. ВСКИНуть. Ар. Уськінь гэта палена на воз. Ст. Клёпкі ўскінуў на гару. Ст. 2. поколотить или высечь розгами, дать гонку(нагоняй, С.). Ладне ўськінулі яму, няхай здароў носе. Нсл. Уськінуў яму кія, не шкадуючы. Ст. наўськідаць, соверш. каму—накласть, побить. Шсл. Наўськідалі яму коліка добра. Ст. кінуць,— см. под кідаць, кідаць. кідаць-аю-аеш-ае, повел.-ай-айм а, несоверш., перех.—оставлять. На каго ты кідаеш, кінуў двор? Нсл. 234. Кідаеце прарока. к іт. 28612. Ня кідайце роднае мовы: бо запраўды дзеля свайго народу тады вы памерлі. Цётка: Шан. род. слова (Лучынка", 3-яя кніжка 1914 г.). Сядлай, МІЛЫ, каня, каня вараненькага, прыяжджай, мілы, ня кідай, мілы, мяне маладзенькую. Из песни. Соверш. КШуцЬ-ну-неш-не, повел, кінь, кіньма—оставить. Мамка мая родная, жаль мне мамку кінуць. Нсл. 279(под мамка). Кінуў хату не запершы. Нсл. 234. л д к ід іц ь -а ю -а е ш -а е, повел.-ай-айма, несоверш. 1. лечить огневицу(простудные прыщи), омывая их водой, в которой мочат руки при посадке хлеба и в которую еще нарочно кладуть горящие угли с печи, когда садят хлеб. Шсл. 2. отвергать. Ласку маю адкідаеш, адкінуў. Нсл. 374. Соверш. адкГнуць-ну-нешне, перех. 1. соверш. к адкІдаЦЬ у 1-ым зн. Зьбегай, Міхалька к дзядзіне, хай адкіне табе вогнік. Ст. * 2. соверш. к адкідаць во 2-ом см., отвергнуть. Гсл. Ласку маю адкідаеш, адкінуў. Нсл. 374. ъкхд&цъ-аю-аеш-ае, повел.-ай-айма, несоверш., перех.—оставлять в забвении, в презрении, оставлять на произвол судьбы. Гсл. У сі суседзі мяне акідаюць, акінулі. Нсл. 362. Соверш. акінуць-ну-неш-не, повел.-нь-ньма, Нсл. 362,—оставить, забыть, покинуть. А к ін ул і мяне, старэнькую, мае дзету хны. Гсл. пшщиць-аю-аеш-ае, повел.-ай-айма, несоверш., перех.— оставлять. Ар. Усі мяне пакідаюць. Нсл. Дзецянё адно пакідаеш у хаце. Нсл. Мамачку сваю пакідаю. Нсл. 219(под мамачка). Пакідай ты сьмерці сховы мураваць. Гарун(ст. Муляр"). Прыданечкі ды дамоў едуць, Тацяначку тут пакідаюць. Яблынка Імгл.(Косіч 251). пакГнуць-ну-неш-не, каго-што, соверш. — оставить. МГсл.; Ар. Пакінь пісаці, едзь ваяваці. Старадуб(Жив. Старина, 1909, 1, 86). Пакінь стрэльбу й вуду, i я (для) ў цябе буду. Послов. Нсл. На каго я спадзявалася? На таго дзяцінку на маладога. Ты, дзяціначка, не пакінь мяне. Лупекі Стдуб. (Косіч 246). Прич. прош. вр. ПакІНуўшЫ. У ІХ