гзымс 210 гідзіцца гзымс-су, п р ед л.-ce, м.— КарНИЗ. Ap.; МГсл.; Мазалава Куз. (Ксл.); НК.: Очерки, 245; Шсл. Сярнічкі ляжаць на гзымсе. Крамяні Пух. (Шсл.). См. брыль 3. гібаць,—см. п од гбаць. гГбацца,—см. п од гбацца. гібёць-ею-ёеш-ёе, несоверш., облает.—пропадать(погибать, C.) Шсл. Гібее чалавек на чужыне. Ст. С оверш. загібёць— погибнуть. Шсл. Гэта ж загібець можна ў такую мяцеліцу. Ст. пбІНКа-НК7-«1{Ы, ж.—изгиб. Гсл.; Дсл. покасьць-ф, ж.—гибкость. МГсл. гГбкі-кая-кае—гибкий. Шсл. Гібкі, як уюн. Войстрава Сьміл. (Шсл.). Cp. cm. гГбшЫ —легче сгибающийся. Нсл. 731. Выбірай да кольля гібшую лазу. Нсл. Лаза гібшае дзерва, чымся бярэза. Тм. гГбшы, cp. ст. к гібкі 1, 2. ГІ6Ц Ь-Ц Ы -Ц Ы, ж.—трясогуска. Сакуны 80. ГІГІ, гігоў, единст в, ч. нет.—СМвХ, ХОХОТ, Нсл. 112. о смехе, Дел. хи-хи. БНсл. Ты тут гігі спраўляеш, гігамі бавішся, a ў дварэ дзеці плачуцъ. Нсл. Гаго a гігі. Дсл. Па чом прадаіцё гігі? Дел. У іх гігі танныя. Тм. ГІГІКаНЬНе-НЯ, п р ед л.-Н Ю; мн. ч.-ні-няў, от гл. имя сущ. к гігікаць—хохотание, Нсл. 112. хихикание. БНсл. Цэлы вечар за гігіканьням работы няма. Нсл. Тігіклць-аю-аеш-ае, н есоверш. 1. хохотать, впрочем не громко, Нсл. 112. хихикать. Шсл.; БНсл. Чаго вы тут гігікаеце? Нсл. Гігікае, як дурань. Слопішча Шацк. (Шсл.). 2. ржать потихоньку. Нсл. 112. Коні гігікаюць, піць хочуць. Нсл. гігікнуць-ну-неш-не, одн крат. к гігікаць 1, 2. Нсл. 112. Гігікні толлькі яшчэ, то й заробіш. Нсл. п дасн а,—см. под гідасны. Тщ&стл-ная-нае—вызывающий чувство отвращения. Ср. гідасьць. пдасьць-щ, ж.—чувство отвращения, поселяемое предметом или состоянием его, НК.: Очерки, Но. 309. гадость, Рыбчына Cip. (Ксл.); Гсл. мерзость. Гсл. гідка, нареч. к гідкі, 1. отвратительно, Нсл. 112; МГсл. противно, Растсл. гадко, Ксл.; Дел.; БНсл. мерзко. БНсл. Пдка глядзець на жабу. Навікі Віц. (Ксл.). Гідка ізьесьці, жаль пакінуць. Клятное Пух. (Шсл.). Як ён гідка крыўляецца. Нсл. Пдка пяеш, перастань. Нсл. 2. безлич.—противно, ТОШНИТ. Нсл. 112. Мне гідка стала ад ягад. Тм. Мне стала гідка ад крупені. Асіпова Аз. (Ксл.). гГдкасьць-щ, ж.— отвращение, Нсл. 112. тошнота. БНсл. Пдкасьць бярэць, як ён крыўляецца. Нсл. См. гідасьць. гідкі-кая-кае, 1. вызывающий чувство отвращения, НК.: Очерки, Но. 309. ОТВратительный, БНсл. противный, Растсл.; Нсл. 112. гадкий, БНсл. Противный, Ксл.; Воет. (Даль) мерзкий, омерзительный. БНсл. Гідкі ты чалавек, Сідар. Рыбчына ар. (Ксл.). Пдкая работа. Нсл. Гідкі ты чалавек, з табою жыць ня можна. Нсл. Пдкая ежа. Тм. Жонка мая ня гідкая, ня брыдкая, можна любіць. Нсл. 239. 2. склонный к брезгливости. Нсл. 112. Я ня гідкі, усе ем, што даюцъ. Нсл. гідшы, 1. ср. ст. к гідкі 1— более отвратительный, Нсл. 730. гаже. Якія твае гідкія дзеці! — А імне твае гідшыя за мае. 2. ср. ст. к гідкі 2. гідліва, нареч. 1. омерзительно. Нсл. 112. Гідліва есьць, чмякае. Нсл. 2. с отвращением, гадливо, Гсл. брезгливо. БНсл. гідлівасьць-ц/, ж.—склонность к рвоте при виде чего-л. омерзительного, Нсл. 112. брезгливость. БНсл. У яго гідлівасьціняма да нічога. Нсл. гідлівы-вая-вае—брезгливый, Шсл.; Дел.; БНсл. склонный к омерзению. Нсл. 112. Ты дужа гідлівы, перабірлівы. Нсл. Гідліваму не паказуй гэтага, бо зарвець. Нсл. Ананас гэт ага ня зробе, бо вельма гідлівы. Крамяні Пух. (Шсл.). Я ня гідлівы чалавек. усё ем. Нсл. 329. гідрограф-дбя, п р е д л.-ф у, зват. -фе, М. —гидрограф. гідрографа-ў5ы-дбе, ж.—гидрография. гідрографка,жен. к гідрограф. гідронімы-яр, о д и н гідроним—гидронимы. ГІДШ Ы, ср. ст. к гідкі 1, 2. пдзе, соверш. зьгідзіла, безлич.—тошнит, позывает на рвоту, Нсл. 112; Дел. вызывает отвращение, тошнит. БНсл. Яго гідзіць, зьгідзіла ад ягадаў. Нсл. Яго гідзіць ад кашы (кажацца гіронічна). Нсл. Нашу нявестку зьгідзіла. Дел. гщэщь-джу-дзш-дзе; повел, гідзь, гідзьма, н есо в ер ш. каго—вызывать чувство отвращения, НК.: Очерки, Но. 309. гаДИТЬ, Воет. (Даль) вызывать омерзение к чему, возбуждать в ком отвращение. Нсл. 112; Гсл. Ня гідзь яго, няхай есьць на здароўе. Нсл. С о в ер ш. агГдзіць—вызвать отвращение, омерзеть. БНсл. Адных адным учынкі не агіджу. Кіт. 12169. С оверш. зьгідзіць—вызвать тошноту чем-л., вызывающим отвращение. Яго нічым ня зьгідзіш. гГдзіцца-джуся-дзішся, н есо в ер ш.—чувствовать отвращение, НК.: Очерки, Но. 309; Нсл. 112; Гсл.; Ксл. брезгать, иметь отвращение к чему-л. БНсл. Я гіджуся, як ІНШ Ы Я п 'юць тук. Навікі Віц. (Ксл.). Ня гідзься, паночку, натай страваю. Нсл. Яна гідзіцца есьці трусяніну. Гсл. Соверш. агГдзіцца—получить отвращение к чему. Нсл. 357. Паглядзеў І агідзіўся. Нсл. Соверш. зьгідзіцца—почувствовать отвращение к чему. Гсл.; Нсл. 201; Ксл. Не паказуй! ён гідзіцца. Нсл. С о в е р ш. узьгГдзіцца, 1. возыметь(почувствовать, С.) отвращение, исполниться отвращением. Нсл. 52, 649. Усі ўзьгідзіліся табою. Нсл
Дадатковыя словы
гідронйм—гйдро, карнйз, пбкасьць-ф
2 👁