ганьбіць 192 гарохвіньне зганьбаваць кім, 1. соверш. к ганьбаваць 1. Тм. Яму сваталі, сваталі дзяўчыну, a ён зганьбаваў. Сухаволя Ск. 2. (каго-ш т о), с о в е р ш. к ганьбаваць 2.—опорочить. Зганьбаваў майго каня, ня хоча купіць. Ap. Зганьбаваў кужаль. Новы Двор. Ск. Сусім зганьбавалі Мікітавага каня на месьце. Ст. ганьбІЦЬ-б ЛЮ -бІШ-бе, н е с о в е р ш., п е р е х. —позорить, Гсл. бесчестить. Ар. М аю дачку на нет ганьбяць. Сухарукава Аз.(Ксл.). Работа НІКОга НЯ гаНьбІЦЬ. П ослов. Рапан. 101. Соверш. зганьбіць—опозорить, обесчестить. Што ты мяне ганьбіш, зганьбіў перад людзьмі? Нел. 109. Ты еусім зганьбіў маю славу. Нел. Зганьбілі маю работу. Нел. Добры тавар зганьбіў. Нел. П ри ч. зганьбены—опозоренный, обесславленный. Нел. 201. Старасьць мая зганьбена за цябе. Нел. паганьбіць, со вер ш.—опозорить, обесчестить многих. Кафіраў(араб., нявольнікаў) усіх паганьбіш, бо кафіра мовяцы наьиы багі балваны вялікія. Кіт. 89ai5, 7. Мовіць: "Алах то Бог вялікі" i ўсіх кафіраў паганьбіш. Тм. 8964. ганьбіцца-блюся-бішся, н есо в ер ш.—позориться. С о вер ш. зганьбіцца—опозориться. ганьбішча-шчя, п р е д л.- ч у, c p.—наношение, срам, Нсл. 109. увелич. к ганьба. Усім нам не малое ганьбішча, i аччу на сьвет паказаць ня можна. Нсл. ганьня-ш -нг; мн. ч. ганьні-няў, ж.— стая собак или волков, (Янк. Н) во время беганья за сукою. Шел. Па полю лётае ганьня. Ст. Ледзъуцёк ад ганьні ваўкоў. Ст. Як ён падышоў да аднаселі, яго зьдзівіла надзвычайная цішыня. Бывала тут за кілёмэтру падарожнага сустракала страшэнным брэхам цэлая ганьня сабак. Чарнышэвіч: Сьвітаньне. М. 1957, 317. ганчак-кя, м.—гончая собака. Ар.; Дзямідавічы Чаш. (Ксл.); Шел.; БНсл. Яго Ŭ ганчаком ня ўгоніш. Ст. ган ч ар-ара, предл.-ару, зват.-apy; мн. ч.-рыроў-ром, мн. ч.. предл.-pox, м.— горшечник. Шел.; Ар.; БНсл. Ганчар возе судзьдзе. Ст. ганчароу-/ю вя-рояя—принадлежащий горшечнику. Ар. глт&рлвпцъ-рую-руеш-руе; п о в е л.- р у й р ў й м а, несоверш.— ГОНЧарНИЧаТЬ. Нсл. 118; БНсл. ганчарка-/ж/-рцы, ж.—тряпка, которой берут из печи горячие горшки. Нсл. 118. Хустка твая чорная, як ганчарка. Нсл. См. адымачка, адымка. ганчарня-ні', ж —-гончарная мастерская, Берасьні Беш. (Ксл.) горшечная. 3 ганчарні прывезьлі судзьдзе. Ст. га н ч а р с т в а -я я, е р.—ремесло горшечника, гончарство. г а н ч а с т ы -г а я я -т я е —ровный, прямой, сучья которого начинаются на значительной высоте. Ох ты дубе, дубе, чаго ты ганчасты? ПНЗ. 45. См. гонкі. г а н ы: г а ны в ы г а н я ц ь—охотиться с гончими, выпускать их в кнею(чату). НК: Под. пос. Но. 33. гапелька-лькі-льцы, ж.—петелька к одежде(для крючка, С.)- Смл. (Даль). См. гаплічка. гаплік-/кя, п р е д л.-ік ў; мн. ч., дат.-К О М, мн. ч., п р е д л.-к о х, м.—крючок для застегивания, Ксл. крючок ДЛЯ застежки. Нсл. 109; Водзьвінка Імгл.(Косіч 234); ПНЗ; БНсл. У паліто ўшылі гаплік. Сухарукава Аз. (Ксл.). Сьвітка 3 гаплікамі. Нсл. Дый спраў жа ты, мой родненькі, казловыя чаравічкі з гаплікамі. Водзьвінка Імгл.(Косіч 234). У м ен ьш. гаплічок-чкя—маленький крючок для застежки. Нсл. 109. Гаплічкі к кабату. Нсл. гапліковы-яяя-вяў— относящ ийся к крючку(у одежды, С.) Нсл. 109. Гапліковая ўшыўка. Нсл. гаплічковы-яяя-вяе—относящийся к маленькому крючку у одежды. Нсл. 109. Г Л П Л І Ч К Л - Ч К І - Ч Ц Ы, ж.—петля для крючка(у одежды, С.). Полсл. См. гапелька. гап л ю к -к ж я; м н. ч.-кі-коў-ком-кі-камікох, м.— к р ю ч е к. Дел. Рыба схапіла гаплюк i адарвала яго ад вуды. Парэцк. и Красьн. у. (Дел.). У м еньш. гапЛЮЧОК-ЧКЯ, м.— к р ю ч о к В ш у б е. Сялцо Бельск. у. (Дел.), г а р -ры-ры; мн. ч., род.-раў, ж. 1. (п о сл е в ы р у б к и ле с а) м е с т о в ы ж ж е н н о е дл я п р и го т о в л ен и я зем л и К п аш н е. НК: Очерки, Но. 860. 2. м.— за п ах гор ен ь я, НК: Очерки, Но. 860 гарь. Шсл. Чуць нейкі гар у хаце. Ст. Гародня-ш-ш, ж.—уездный город в Черниговщине. гарох-оху, п р е д л.-o c e; мн. ч. гарахі-хоўхом-хі-хамі-хох, м. 1. горох. Ар.; Шсл. Хадзіма ў гарох (знач. щипать горох). Ст. Засьпеў дзеці ў гаросе. Ст. Ідзе гарох, там сем дарог. П о с л о в., о частом щипании гороха. Дел. Уменьш. гарошак-шку. Дел. скакаць гарошкам перад к!.м—вытягиваться в струнку, угождать. Дел. Скачы гарошкам перад зяцям. Дел. 2. гороховый суп, похлебка. Ар. Улі гароху. гарохавішча-чя, п р е д л.-ч у; мн. ч.-чы-чаў, ср.—земля бывшая (и находящаяся, С.) под горохом. Шсл. На гарохавіш чу парасло добрае жыта. Загай Пух. (Шсл.). гарохаўе-ул, п р е д л.-ў ю, ср., соби р.—стебли гороха. Юрсл. Кінуў гарохаўя у пуню. Юрсл. См. гарохаўнік. гарохаўнік-/ку, п р е д л.-ік у, м.—горох, гарохвіньне-нл, предл.-Н Ю, ср., собир. —стебли гороха. Юрсл. Наблыталася, накруцілася гарохвіньня на каткі — ня зырваць. Юрсл
Дадатковыя словы
іжі, іку, ікя
8 👁