Старонка 289
 ◀  / 1034  ▶ 
урахъ вамъ ничога ня здѣлаить, и будитя жить харашо сы сваимъ мужимъ, будитя имѣть кусокъ хлѣба... Я знаю: твой мужъ чилавѣкъ змирный, іонъ привыдицъ, ня здэсь іонъ раждонъ и атъ юнысти пиривяденъ у етый домъ"... И праўду сказала Дамарачиха: дяйствитильна, іонъ привыдицъ. Я сама была у яе. Етакая костычка у яе чудесная: вадицу ильеть тиризъ яе и у ваду глядить. И сказала йна майму Паўлюку:—„Ты ня вытрываишъ; а кали паможить, ни паможить табѣ пылявэй часнокъ!"... Во дивилась я ей. Дварочикъ быў нибальшенькій, а то повинъ дворъ дышадеій, и даровыи люди, и усимъ ина атгадаить.—„Знаю я", гаварила ина мнѣ: „и пра то, идѣ што украдиныя, и хто яго украў, тольки сказать ни магу—а то мине сажгуть".—Варожить ина, а мужъ аблакатіўся, глядить и дивитца, и ухмылка у яго такая давольная. Ина яму и гаворить.—„Якъ слѣпа была, тады я табѣ ни нада была—помнишъ, якъ гаваріў ты: валакитя сляпую пу дурахъ!"...—Э-да, Стипаныуна; мала што была! Атказаить ёй мужъ.—А мнѣ, Антоныўна, ажъ абидна!"... Гаворить мнѣ старуха. А купцы то и дѣла падходють къ ёй: — Стипаныўна, Стипаныўна, што намъ здѣлать?—Падашла къ ей дачка, да гаворить:—„Мамачка, пасматри на ихъ (ета на мяне съ Паўлюкомъ маимъ): ета жъ здалёка къ намъ заѣхали!"... — Да нада паглядѣть, што имъ нужна ѣхать дамой далёка. — „Что жъ выздоровѣлъ твой Павлюкъ?" — спросилъ я у разсказчицы. И годъ ни пабыў: хиріў, хиріў—и схиріў! Дамарачиха вѣрна гаварила, што іонъ надарваўся. Смол., (Добр. Этнографическій Сборн. ч. I, стр. 76—77). Знахарка. Знахарка умерщвляетъ змѣю. Якъ ты стала атхаживать атъ змяй? А пыймала змяю (Аудотья Маркина изъ сила Данькова) и пысадила за пазуху и цѣлый день зъ ёю по лѣсу хадила, пакамисъ змія издохла. „На умерщвленіе зміи—вдругъ поспѣшно проговори: „ози озіе ози!"—и она отъ сихъ словъ убивается, и сколь дивно; когда она послышитъ первое слово, вдругъ ушами приклоняется къ землѣ, и хвостомъ верхнее прикрываетъ ухо, дабы не слышать далѣе". Изъ рукописи съ заговорами и лѣкарственными средствами. Ельн. у. Знечевили—опрометчиво, безсознательно. Знечивили зругнуўся. Зниважить, жу, жать—унизить, оскорбить. Смол. губ., (Добров. Э. С. IV, 259). Зниважить—унизить, пристыдить.
Нават дробная праўка будзе карыснай. Не стаўце знакі націску, каб словы лепш знаходзілася праз пошук.
90 👁
 ◀  / 1034  ▶