урахъ вамъ ничога ня здѣлаить, и будитя жить харашо сы сваимъ мужимъ, будитя имѣть кусокъ хлѣба... Я знаю: твой мужъ чилавѣкъ змирный, іонъ привыдицъ, ня здэсь іонъ раждонъ и атъ юнысти пиривяденъ у етый домъ"... И праўду сказала Дамарачиха: дяйствитильна, іонъ привыдицъ. Я сама была у яе. Етакая костычка у яе чудесная: вадицу ильеть тиризъ яе и у ваду глядить. И сказала йна майму Паўлюку:—„Ты ня вытрываишъ; а кали паможить, ни паможить табѣ пылявэй часнокъ!"... Во дивилась я ей. Дварочикъ быў нибальшенькій, а то повинъ дворъ дышадеій, и даровыи люди, и усимъ ина атгадаить.—„Знаю я", гаварила ина мнѣ: „и пра то, идѣ што украдиныя, и хто яго украў, тольки сказать ни магу—а то мине сажгуть".—Варожить ина, а мужъ аблакатіўся, глядить и дивитца, и ухмылка у яго такая давольная. Ина яму и гаворить.—„Якъ слѣпа была, тады я табѣ ни нада была—помнишъ, якъ гаваріў ты: валакитя сляпую пу дурахъ!"...—Э-да, Стипаныуна; мала што была! Атказаить ёй мужъ.—А мнѣ, Антоныўна, ажъ абидна!"... Гаворить мнѣ старуха. А купцы то и дѣла падходють къ ёй: — Стипаныўна, Стипаныўна, што намъ здѣлать?—Падашла къ ей дачка, да гаворить:—„Мамачка, пасматри на ихъ (ета на мяне съ Паўлюкомъ маимъ): ета жъ здалёка къ намъ заѣхали!"... — Да нада паглядѣть, што имъ нужна ѣхать дамой далёка. — „Что жъ выздоровѣлъ твой Павлюкъ?" — спросилъ я у разсказчицы. И годъ ни пабыў: хиріў, хиріў—и схиріў! Дамарачиха вѣрна гаварила, што іонъ надарваўся. Смол., (Добр. Этнографическій Сборн. ч. I, стр. 76—77).
Знахарка. Знахарка умерщвляетъ змѣю. Якъ ты стала атхаживать атъ змяй? А пыймала змяю (Аудотья Маркина изъ сила Данькова) и пысадила за пазуху и цѣлый день зъ ёю по лѣсу хадила, пакамисъ змія издохла. „На умерщвленіе зміи—вдругъ поспѣшно проговори: „ози озіе ози!"—и она отъ сихъ словъ убивается, и сколь дивно; когда она послышитъ первое слово, вдругъ ушами приклоняется къ землѣ, и хвостомъ верхнее прикрываетъ ухо, дабы не слышать далѣе". Изъ рукописи съ заговорами и лѣкарственными средствами. Ельн. у.
Знечевили—опрометчиво, безсознательно. Знечивили зругнуўся.
Зниважить, жу, жать—унизить, оскорбить. Смол. губ., (Добров. Э. С. IV, 259).
Зниважить—унизить, пристыдить.
90 👁