Старонка 227
◀ / 766 ▶
съ означ. дѣйствія повторяемаго. Не скоро вы зрушиваецеся зъ дворовъ своихъ. 2) Приходить въ волненіе. Не зрушивайся, таточка, гетою вѣсцію. ЗРУШИЦЬ, см. Зрушаць. ЗРУШИЦЬЦА, см. Зрушацьца. ЗРѢДКА, нар. Изрѣдка. Зрѣдка бываець у насъ. ЗРѢЛЬШІЙ, прил. сравн. ст. отъ Зрѣлый. Выбирай зрѣльшія яблоки. ЗРЯДУ, нар. Рядомъ, подъ рядъ. Бери зряду, не выбираючи. ЗСИВѢЛЫЙ, прил. Посѣдѣвшій. Волосы твое сусимъ зсивѣлые стали. ЗСИВѢЦЬ, сов. глагола ср. Сивѣць. Посѣдѣть. Голова твоя сусимъ зсивѣла. ЗСУРОЧЕНЫЙ, прич. стр. отъ д. гл. Зсурочиць. Изуроченный. Зсурочеое дзиця. Зсуроченая работа нейдзець порядкомъ. ЗСУРОЧИВАЦЬ, сов. Зсурочиць, гл. д. Изурочивать, причинять зло дурнымъ глазомъ. Не глядзи! А то зсурочивашъ, зсурочишъ мою работу. ЗУБАТЫЙ, прил. 1) Зубастый. 2) Неуступчивый въ спорахъ. Зубатая баба, никому не поддаецца. ЗУХАННЕ, я, с. ср. Самохвальство, чванство, выставленіе своего молодечества. Не хвалися своимъ зуханнемъ. ЗУХАЦЬ, гл. ср. 1) Храбриться, бодриться предъ другими. Не зухай дужо, мы цебе знаемъ, въ чемъ ты зухъ. 2) Грубить, шумѣть. Ты не бачишъ, передъ кимъ ты зухаешъ. ЗУХВАЛИЦЬЦА, сов. Позухвалицьца, гл. общ. Хвалиться своимъ преимуществомъ, удальствомъ; чваниться; ни во что ставить другихъ. Нехай зухвалицьца; дайце ему позухвалицьца. ЗУХВАЛЪ, а, с. м. Дерзкій самохвалъ, бахвалъ. Неугомонный зухвалъ. ЗУХВАЛЫЙ, прил. Самонадѣянно-дерзкій. Зухвалому усё ни почомъ. ЗУХВАЛЬСТВО, а, с. ср. Чванство, самохвальство. Одно только зухвальство тое, а то первый дасць драла. ЗУХВАЛЬСТВОВАЦЬ, вую, гл. ср. Тоже, что Зухвалицьца. ЗУХЛИВОСЦЬ, и, с. ж. 1) Чуткость, бодрость. Ноччю сцерегучи, треба зухливосць мѣць. 2) Находчивость, смѣтливость. Хорошо хто зухливосць мѣець, нихто его не ошукаець. ЗУХЛИВЫЙ, прил. 1) Чуткій, бодрый, проворный. Зухливый хлопецъ, его не будзешъ довго будзиць. 2) Находчивый, смѣтливый. Лѣпій быць зухливымъ, чимъ-си боязливымъ. Погов. ЗУХОВАТЫЙ, прил. Молодцоватый. Человѣкъ хоць не богатый, да зуховатый. Погов. ЗУХОВАЦЬ, хую, гл ср. Тоже, что Зухаць во 2-мъ знач. Шумѣть. Не зухуй тутъ много, по шіи возмешъ. ЗУХЪ, а, с. общ. 1) Молодецъ, храбрецъ, ухарь. Зухъ малецъ! Зухъ дзѣвка, её ни вода, ни огонь неймець. Зъ гетакимъ зухомъ ѣдучи, нечего бояцьца. 2) Проворный, находчивый, смѣтливый человѣкъ. Во усёмъ зухъ нашъ хлопецъ. ЗХОТѢЦЬ, чу, чешъ, гл. ср. сов. в. (въ Брестскомъ, Пинскомъ и Кобринскомъ уѣздахъ Гродн. губерн., и Тираспольскомъ у.) Захотѣть. Зхочу поѣду, а не зхочу не поѣду. Хто зхоче, нехай скоче. Погов. ЗЪ, предл. 1) Изъ. Знаю, што ты зъ раю, да, якъ зовуць, не знаю. Посл. 2) Съ, когда стоитъ предъ мягкими и плавными буквами. Хоць зъ водою, былибъ не зъ бѣдою. 3) род. По. Зъ Божжаго допущенія. ЗЪ-ВЕЧОРА, въ знач. нар. Съ вечера, вечеромъ. Зъ-вечора было цёпло, а ноччу морозъ ставъ. А вчора зъ-вечора и репёлки лецѣли. Изъ пѣсни. ЗЪ-ВѢКУ, въ знач. нар. См. Звѣку. ЗЪ-ГОЛА, въ знач. нар. См. Зґола. ЗЪ-ГОРИ, въ знач. нар. 1) Подъ гору, внизъ. Цихо спусви коня зъ-гори. 2) См. Згори. ЗЪ-ГОРОЮ, въ видѣ нар. Болѣе надлежащаго. Я тобѣ горою заплачу. ЗЪ-ДАВНА, въ видѣ нар. См. Здавна. ЗЪ-ДЗѢЦИНСТВА, въ видѣ нар. Изъ дѣтства. Ёнъ зъ-дзѣцинства такій. ЗЪ-ДУРУ, въ знач. нар. По глупости. Зъ-дуру сказавъ. ЗЪ ДУХОМЪ, въ знач. нар. Въ живыхъ. Кабъ ты такъ духомъ бывъ, якъ тое видзѣвъ. ЗЪЕДНАННЕ, я, с. ср. 1) Сличеніе, повѣрка съ подлинникомъ. Зъеднання паперамъ не здзѣлали. 2) Согласіе, примиреніе. Зъеднанне здзѣлали межъ собою. ЗЪЕДНАНЫЙ, прич. стр. отъ д. гл. Зъеднаць. 1) Сличенный, свѣренный. Паперы зъеднаны. 2) Уравненный. Смерцю уси будземъ зъеднаны и паны и мужики. ЗЪЕДНАЦЬ, сов. глагола д. Еднаць. 1) Сличить одно съ другимъ. Зъеднай, ци ровна моя пшеница съ твоею. 2) Соединить въ одно. Зъеднавъ въ кучу и жито и ячмень. 3) Примирить. На силу ихъ зъеднавъ межъ собою. ЗЪЕДНАЦЬЦА, сов. глагола возвр. Еднацьца. 1) Сравниться, смѣшаться. Въ кучи зъеднаецца и худое и хорошее. 2) Примириться. За чаркою зъеднались межъ собою. ЗЪЕДНАЧАЦЬ, сов. Зъедначиць, гл. д. 1) Примѣнять одно къ другому; почитать одинаковымъ. Зъедначаць, зъедначиць то, што сусимъ не похоже. 2) Уравнивать, приводить въ одинаковое положеніе. Зъедначаць, зъедначиць мѣры шали. ЗЪЕДНАЧАЦЬЦА, сов. Зъедначицьца, гл. возвр. Быть равнаго качества, или въ равномъ видѣ. Работа ваша зъедначаецца. ЗЪЕДНАЧЕННЕ, я, с. ср. Сходство, сравненіе. Ни якого зъедначення нема межъ тымъ и другимъ. ЗЪЕДНАЧЕНЫЙ, прич. стр. отъ д. гл. Зъедначиць. 1) Приведенный въ одинаковое положеніе. Ремни зъедначены. 2) Сравненный. Моя работа не можецъ быць зъедначена съ твоею. ЗЪЕДНАЧИВАЦЬ, гл. д. 1) Тоже, что Зъедначаць. 2) Смѣшивать разносортное въ одно. Не зъедначивай гетой пшеницы съ тою; тамъ головня прикидывацца, а гета чистая. ЗЪЕЛКАВИЦЬ, см. Елкавиць. ЗЪЕЛЧѢЦЬ, см. Елчѣць. ЗЪИНАКШЕНЫЙ, прич. стр. отъ д. гл. Зъинакшиць. Измѣненный въ иной видъ, въ иномъ видѣ представленный. Гето не та мѣра, што я позычивъ у цебе жита, а зъинакшена. ЗЪИНАКШИВАЦЬ, сов. Зъинакшиць, гл. д. Измѣнять въ иной видъ. Зъинакшиваць, зъинакшиць слово, мѣру, жицце, порядокъ. ЗЪИНАКШИВАЦЬЦА, сов. Зъинакшицьца, гл. возвр. Измѣняться въ другой видъ, въ иное положеніе. Твое слово што дзень зъинакшивацца. Зъинакшиваецца, зъинакшилась погода.
Нават дробная праўка будзе карыснай. Не стаўце знакі націску, каб словы лепш знаходзілася праз пошук.
79 👁
◀ / 766 ▶