КАЛ ITA, ж. — калита, кожанная сумка. Дзеньгі з каліты выцягнулі (Лужасна, Куз. р.). КАЛІТКА, ж.— 1) калитка. Ідзі, сынок, зачыні калітку, а то карова ўлезе ў сад (Барсукі, Аз. р.); 2) низменная местность заросшая кустами. Зьвядзі каня ў калітку пасьціць (Станіславова, Cip. р.). КАЛІЎКА, ж.— б р ю к в а. Brassica Napus L., f esculenta DC, Мы пасадзілі капусту i каліўку (Рудня, Аз. p.). КАЛІЎЦА — немножко. Д ай мне каліўца гароху (К у п i н a, Віц. рЛ Пар. каліва. КАЛІШНІ — тогдашний, когда то бывший. Калішняга н! успамінай (Лужасна, Куз. р.). КАЛОДА, ж.— 1) к о л о д а. Лежма ляжыцъ, як калода (Яноўшчына, Беш. р.); 2) колодный улей. У яго пяць калод пчол (Заазерь'е, Сен. р.); 3) каток для прикатывания посевов. Мая калода зломана — авёс ні прыкачаў (Клюі, Куз. р.).; 4) часть ткацкого станка, на которую навиваются нитки основы. Павярні калоду ў правый бок (Макеенкі, Аз. р.). К А ЛОДКА, ж, — 1) обрубою кусок бревна. Падстаў мне калодку (Прусаўкі, Аз. р.); 2) сапожная колодка. Па назе падабраў калодку (Клюі, Куз. р.); 3) женская пирушка устраиваемая на масленицу в складчину; при сборе последней таскается «калодка» — обрубок, которым впоследствии заваливается дверь отказавшей. Скора будзем калодку цягаць (Нов. Сяло, Беш. р.). КАЛОДЗЕЗЬ, я, м. ~ колодец. Наш калодзесь заваліўся (Барсук?, Аз. р.). КАЛОСЬСЕ, н., зб. — колосья. Пазьбірай ета калосьсе (Лужасна, Куз. р.). КАЛОЦЦА, дзс. — колоться, бодаться. Наш бугай дужа коліцца (Ганкавічы, Беш. р.). КАЛОЦЬ, дзс. — колоть. Коліць у бок аж дух захватуець (Мазалава, Куз. р.). КАЛТУН, а, у, м. — колтун. Plica poionica. Калтун нічога ня любіць (Кузьміно, Сен. p.). КАЛТУНЬНІК, у, л*. — горечавка синяя. Gentiana Pneumonanthe L. Калтуньніку нарваў (Лужасна, Куз. p.). КАЛ У П АЦЦА, дзс. — медленно работать, колупать что нибудь. Ня кулупайся там, а ідзі шпарчэй (Сянно, Сен. р.), КАЛУПАЦЬ, дзс. — ковырять. Ня калупай у носе! (Шыркі, Куз. р.). К А Л ЫГЛ АС, а, м.— озорник. Чуеш, каб ты прыказаў свайму калыгласу ня лазіць па крышы й не пароць гнёзды (Глебаўск, Сен. р.). КАЛЫСКА, а с.— колыбель. Над калыскай вісіць ручнік (Рудня, Аз. р.). КАЛЫХАЦЬ, дзс. — к а ч а т ь. Калышы, Марылька, дзяцёнка, а то нешта ён плачыць (Ра іны, Аз. р.). КАЛЫЧЫ, оў, м. — гетры. Німа калычоў адзець, а сьцідзена (Гарадок, Гар. р.). КАЛЬВІН, а, м. — сорванец. Ты куды кальвін етакі— там абязурнічыў, а цяпер зьдзеся? (Луб'ева, Аз. р.). КАЛЬНУЦЬ, дзс. — уколоть. Як кальнець у серца! (Лужасна, Куз. р.). КАЛЮГА, КАЛЮЖЫНА, ж,— лужа. На дорозе стаіць калюга вады (Сьлідца, Чаш. р.). Я асту
Дадатковыя словы
заазерье, лубева
3 👁