плячыеты 901 выплюваць плячысты, -т ая-т ае—широ коплечии, плечистый. Ap. пліганьне-нл, предл.-Н Ю, от гл. и м я сущ. к плігаць,—хождение поносом ( о детях). Д зя ц ё пліга н ьн я даст ала. Нел. 418. Ад пліганьня дзяцё слабенькае стала. Тм. ПлГгаЦЬ-йТС, несоверш.—поносом ходить (о детях). Д зя ц ё плігае, знаць зьвіхнулася або на зубкі. Нел. О днкрат. ПлГгнуЦЬ-Ннеш -не. Д зя ц ё разам плігнула. Нел. 418. С о вер ш. заплГгаць, 1. начать ходить поносом. Д зя ц ё заплігала, знаць зьвіхнулі. Нел. 179. 2. п е р е н.—замарать поносом. Д з я ц ё заплігала сарочаньку. Нел. 179. С оверш. наплГгаць—сходить поносом ( о дитяти). Д зяцё наплігала на запон. Нел. 314. Соверш. уплГгаць, п ер ен.—замарать от поноса. С арочку дзяцё ўплігала. Нел. 68. плінтаваць—уравнивать поверхность на лугах. НК.: Под. пос, Но. 10. ПЛІСІЦа-ІўЫ-ЦЬ/, ж., зоол.—трясогузка. Гсл. У ПЛІСІЦЫ т ры тысячы. П ого во р. Нел. 418. См. пліска. плГска-слт-суб/, ж., зоол.—трясогузка. Гсл. П л і с к і С Н ОМ а б н я т ы. Калачанскі: Лясная казка. См. Н Л ІС Іц а. пт ск& укл-ўкі-ўцы, ж.—трясогузка. Вунь скача пліскаўка. Дукора Сьміл. (Шел.). См. плісіца, пліска. плісканьне-ня, предл.-НЮ, отгл. имя сущ. к пліскаць,—проливание через край. Плісканьням шмат паш кодзіла малака. Нел. 418. ПЛІСКаЦЬ-аю -авш -ае, н есо вер ш., п ерех. — проливать через край жидкость, плескать, проливать. Я к нясеш, усё пліскаеш ІЗ гарлача малако. Нел. 418. О днкрат. плГснуць, 1. пролить немножко чрез край. Толькі сьлязінку пліснула. Нел. 418. П ри ч. плГснуты—пролитый через край. Абат ры пліснут ае малако. Нел. 418. 2. влить очень немнрго; плеснуть. П л і с ь н і і м н е н а ру к і в а д ы. Нел. 418. М а л а к а Л О Ж а ч К І дз ь в е ПЛ І С Н у л а ў МІС у. Тм. Соверш. прыпліснуць—прилить малое количество жидкости. Н е п а д л і л а м а л а к а, а т о л ь к і пр ы п л і с н у л а. Нел. 507. р ъ еп п хекъ ъ & ць-ку-куеш -куе, н есо в ер ш. —расплескивать. Н ясучы неасьцярож на, малако распліскуеш, распліскала na га р ла ч у. Нел. 557. С о в ер ш. расплГскаць —расплескать. Нел. 557'. П рич. расплГсканы —расплёсканный. М алако, расплісканае па га р ла ч у, ЦЯЧЭЦЬ. Нел. 557. О д н к р а т. расплГснуць, -сну-сьнеш -сьне—пролить каплю чего-л. (, плеснув, С.). Г лядзі, не расплісьні нясучы. Нел. 557. П рич. расплГснуты—пролитый в одном месте. Табе й распліснут ай гарэлкі шкада. Нел. 557. выпліскаваць-ку-кусш-кус, несоверш., пер ех.—проливать чрез край сосуда, выплескивать. Н ясі ціха, бо вы пліскуеш малако. Нел. Соверш. вьіпліскаць—вылить плиская". Выпліскала зь м іскіўвесь т ук. Нел. 418. Паку ль данесьлі, шмат выпліснулі стравЫ. Нел. 89. Однкрат. ВЫПЛІСНуты —пролитый чрез край сосуда, выплеснутый. Самая сьмятана выпліснута. Нел. 89. упліскаваць-ку-куеш -куе, несоверш., перех. —омочить брызгами какой-л. жидкости. М а ла к о нясучы, уп ліск уеш, уп ліск а ла еяр м ягу. Нел. 68. Соверш. уплГскаць-аюаеш-ае. Нел. 68. ПЛ\СКЛЦЦЛ-авЦЦа, несоверш., ст рад, к ПЛІСкаць. расплГскавацца—проливаться от плескания. М алако распліскуецца, расспліскалася з гарлача. Нел. 557. Соверш. распліскацца-aeўуŭf. Нел. 557. Однкрат. расплГснуцца-аўгуа—пролиться чрез край от одного толчка. Распліснулася гарэлка, чарку даліць т рэба. Нел. 557. выпліскавацца-/суіі{і{а, несоверш.— проливаться через край сосуда, выплескиваться. М а ла к о нясучы вы пліскуецца, выпліскалася, вы пліснулася. Нел. 89. Соверш. выпліскацца-асіўа. Нел. 89. Однкрат. ъът т сщ ццъ-сънецца. Нел. 89. уплГскавацца-кусцгуя, несоверш.— обрызгиваться. Н я ўп ліск уй ся, асьцярож на н я сі. Нел. Соверш. уплГскацца, -аецца. Сьвіт ка ўпліскаўш ы ся ў малако. Нел. 68. пліскучы-чая-чае—невыгодный по отлогим краям для несения жидкости. У пліскучым гарлачы ку нельга данесьці, ня пліснуўш ы. Нел. 418. плГснуты,—см. под пліскаць. плісь, междомет.— означает мгновенное пролитие жидкости чрез край полного сосуда; брызг. М алако плісь на хуст ку. Нел. 418. ПЛІСЬН1К-/К'Я, предлАку, зватАча, м.----плю ш чай. У сене адзін плісьнік. Слопішча Шацк. (Шел.). ПЛШІНІК-КЯ, предл.-ку, зват. ПЛІШНІЧа, м.— клин, соединяю щ ий доск и в двери. П ліш нік не дзярж ыць. Валатоўка Гар. (Ксл.). п л\т а влц ь-т ўю -т ўеш -т ўе; повел.-т уйт уй ма, несоверш., перех.— обтёсы в ать Камень в виде плитки. На, во пліт уй гэт ы камень. Слопішча Шацк. (Шел.). плівака, плювака, общ.— часто плюющий. П лю вака гэт ы заплю ваў м ой запон. пліваньне, плюваньне-ня, предл.-Н Ю, от гл. имя сущ. к п ліваць(плю ваць)— плевание. П лю ваньне на гэт ы ярэчы! Нел. 420. Бы ло й плю ваньня й харкаваньня досіць. Тм. Н е глядж у я на т ваё плю ваньне. Нел. пліваны, пт ов& м ы -ная-нае—плёвый. Гэт а плю ванае дзела. Нел. 420. Словы твае плю ваны я. Тм. пліваць, плюваць, плюю, плюёш, плюёць, плюём, плюіцё; повел, плюй, плюйма; прош. вр. пліваў, несоверш.— плевать. Однократ. плюнуць-ну-неш-не— плюнуть. Ар. выплюваць-аю-аеш-ас, несоверш.— выплевывать. мгел. гу£/ш выпліваць(выплюваць)—выплевать
Дадатковыя словы
ае—шйро, выпліскацца-асі^а, г^£/ш, гу£іш, коплечйй, плгска-слт-с^б, пліскўчы-чая-чае—невыгодный, плісіца-і^ы-ць, расплгснуцца-а^г^а—пролиться, распліскацца-ae^^ŭf, субі, уплгскавацца-кусцг^я, цьі, ікя, ісуіі
1 👁