Словарь бѣлорусскаго нарѣчія (1870). І. І. Насовіч

ц ю п ц я м 2) Падать задницею. Дзнця ue умѣёць еще ходзнць, часто цюпаёць, цюпнуло задкомъ. ЦЮ ПАЦЬЦА, одпокр. Цюпнуцьца, гл. общ. Обступаясь, падать. Дзнця часто цюпаёцца, цюппулось задкомъ. ЦЮ ПБА, п, с. общ. 1) Дитя, начинающее ступать. Поводзн за ручку маленькаго пшику. 2) Низенькая, маленькая избушка. Построивъ собѣ цюпку, што нѣндзѣ й стуииць. ЦЮ ПЫУЦЬ, см. Ц ю наць. ЦЮ ПНУЦЬЦА, см. Ц ю иацьца. ЦЮ ПОЧКА, и, с. общ. умен, слова Цюпка. Тоже, что Цюпка въ 1-мъ знач. ЦЮ ПЪ, межд. 1) Употребляемое для побужденія дитяти ступать. Цюнъ дзицятка, цюпъ ко мнѣ. 2) Означающее легкое паденіе. Ншовь да й цюпъ, и сѣвъ. ЦЮ РА, ы, с. ж. Тюря. См. Гуліі и Ц у р га u l i. ЦЮ ХАЦЬ, сов. Пёрецюхаць, гл. ср. въ д. знач. Бѣжать маленькою, тихою рысью, не споро. Кобыла твоя не бѣжнць, а цюхаёць; верстъ няць перенюхала, да й утомилась. ЦЮ ХЦЕЙ, я, с. м. -п к а, и, с. ж. Ненровориын, мѣшковатый мущина; не проворная, мѣшковатая женщина. Работникъ твой цюхцей нѣйкій. Куды тобѣ, цюхцею, согпацьца зъ нами. Гетакъ пс ходзянкн, а цюхцейкн дзѣлаюць. ЦЮ ХЦЁИВ А Т Ы Й, прнл. Непроворный, немного мѣшковатый. Хлопецъ хорошій, да цюхцепватъ. Ц Ю ХЪ-ЦЮ ХЪ, межд., выражающее Тихій, мелкій бѣгъ. Кобылёнка наша цюхъ-цюхъ, ue разбѣжпцца. ЦЮ ЦЁНЬКА, ЦЮ ЦЁЧКА и Ц Ю Ц Я, и, с. м. умен, слова Цюцька, ласк. Щеночекъ, щенятко. Бѣдному цюцёньку, цюцочку, цюци лайку стоптали. ЦЮ ЦЬКА, и, с. м. Собака, щенокъ. Брешншъ, якъ цюцька. Цюцька ты, цюцька, коли л цебе собакою звавъ? Поюв. будто сыиъ гакъ говорилъ отцу. Маленькая собачка до вѣку цюцька. ЦЮ ЦЮ ННЫ Й, прнл. Табачный. Цюцюпный листъ, дымъ. ЦЮ ЦЮ НЪ, у, с. м. Тоже, что Цпцюпъ. ЦЮЩ ОЦЮ, межд. 1) Означающее маненіе собаки. 2) Употребляемое въ отвѣтъ на ругательство, — Зп. Бреши! ц я в к а ц ь, гл. ср. Чавкать, медленно ѣсть. Ну, цявкай скорѣй, а то цявкаёшъ, якъ не своими зубами. ЦЯГА Н Й Н А, ы, с. ж. 1) Тяжба. Цяганііны по судамъ пабрався. 2) Перетаскиваніе. Надоѣла мнѣ цяганнна мѣшковъ. ц я г а и н е, я, с. ср. 1) Тасканіе. Цягаине мѣшковъ. 2) Таска. Цягаине за волосы. ц я г а ц ь, сов. Зацягиць н Поцягиунь, гл. д. 1) Таскать. За што ты такъ его цягабщъ? Па што тобѣ цягаць его съ собою? Зацягавъ коиеп пахотою. Цнгавъ вовкъ овецъ, цеперъ в ловка поцягиулп. ГГосл. 2) сон. Иерецягаць. Перетаскивать. Цяган, передягай споповья на токъ. Ц ЯГА Ц ЬЦ А, гл. возвр. 1) Таскаться, ходить вслѣдъ. Чего вы за мною цягаёцссл? 2) Волочиться. Нитки цяганщца за лапцемъ. 3) гл. взанмп. Таскать другъ друга. Пѣтухи цягаюцца, бьючпсь. цягиня, цягЦ'Ни, с. ж. Тяжесть. Хибо хвораць хочетъ, што гетакую цягнпю подымаетъ. Ц Я ГН У Ц Ьг соп. Иоцягнуць, гл. д. Тяиуть. Цягпн, ноцягпн къ собѣ веревку. Цягвн хвалу Божжую за хвостъ. Поел. Ц ЯГН Ў Ц ЬЦ А, сов. Поцягнуцьца, гл. возвр. 1) Тянуться. Веревка мокрая не цлгнецца, лсдви ноцягпулась. 2) Тащиться вслѣдъ. Дзѣци за маткою цягпуцца. Поцягиусь и я за вами. 3) Быть пе устунчнву. За малымъ ты ц іп ііс іі* ся. Купецъ ііоцлгпувся, не отдавъ за тую цѣну, што мы давали. 4) Медлешю, съ трудомъ идти. Дягннцеся якъ -пнбудзь до двора. Поцлгнёмся далѣй. Ц Я ГЪ, у, с. м. множ. Цягіі. 1) Побѣгъ. Цягу даць. 2) Тяжъ. У ворчаковаго копя ц я г іі длинны. 3) Безостаповочносп Однимъ цягомъ работаць. Ц Я Ж А РЪ, у, с. м. Тлжелость, трудность. Дя'жаръ тобѣ збѣ гаць. — Цижару нема, да исколи. Ц Я Ж ЕЛ Ь, ii, с. ж. Тягота, трудность. Тобѣ цяжель збѣгац куды носылаюць. Ц Я Ж Ё Л Ь Ш ІЙ, ii рил. срав. склон, ст. отъ Цяжелый. Пот; желѣе. Мол ношка цяжелыная чпаъ-си твоя. Ц Я Ж ЕН ЬК О, нар. Тяжеленько. Цяженько ўздыхаёцца. Ці ночномъ взмахиецъ, цяженько ўздыхнець. IІ.п пѣ сни. Ц Я Ж И Ц Ь, сон. Обцяжиць, гл. д. Истлзывать. Нс дай Ма церь Божія, якъ его цяжнлн, обцяжнлн за гето. Слнч. Дзяж иць. ЦЯЖ ІСІЙ, прпл. 1) Тяжкій, тяжелый. Цяжкііі возъ, камеп2) Неудобоисполнимый. Цяжкая работа. 3) Несносны Цяжкое деперь время. Цяжкій ты человѣкъ. 4) Туго,, скупой. Енъ цяжкій иа отдачу. ЦЯЖ КОСЦЬ, о, с. ж. Тяжесть, тягота. Нплкен цяжкосц въ томъ нема. Ц Я Ж ІП іЙ, сравн. склон, ст. отъ прпл. Цяжкій. Тоже, чт Цяжёлыпій. Цяжшій возъ. Цяжшая новіка. Ц Я л б, гл. безл. сов. в. Хватило, взяло. Цяло его, гдзѣ ён наўчнвся гетому'. цямистыЙ, прпл. 1) Примѣчательный. Небось, ёнъ хле подъ цямііетый. 2) Легко примѣчаемый. Дорога цлмпста; не золудзншъ. цямиць, цямил о, гл. безл. въ д. знач. Надоумлнваетт надоумило, наводитъ, навело, подразумѣвается иевидима сила, добрая или злая. Цямиць, цямило цебе якъ хорошс проворно гето дзѣлаешъ, здзѣлавъ. Нехай цебе цямнці што ты тутъ понадзѣлавъ. О! штобъ цебе цямило за гетэ кое дзѣло. Цямило васъ иоѣхаць гетою дорогою, а тоб разминулись. Ц Я М И Ц Ь, -м лю, сов. Сцямнць, Прііцямііць, гл. д. 1) Пот нить. Цн цямиць твоя голова, иіто ты выробляёшъ. 2) Прі поминать. Ты може цямншъ, нрііцямнвъ гето, што енъ и гды казавъ? 3) Понимать. Ёнъ цямиць, сцямпвъ говоре нашу. 4) Примѣчать. Пьяный ты ннчого ue цямншъ, г при цям ішъ, што еііы коло цебе шамберюць. Ц ЯМ ИЦЬЦА, -м лю ся, сов. Прицямицьца, гл. общ. 1) Всм тривагься вдаль. Куды ты цямишея, прііцяміівся? 2) Пр сматрнваться волизи. Цямлюся, цн не мой гето конь. Пр цямився хорошо и позвавъ. ЦЯМ КІЙ, сир. ок. Цямокъ, прнл. 1) Примѣтливый. Цямг хлопецъ! заразъ сцямнць, што ему покажешь. 2) Намят, вин. Цямокъ ты на лихо. 3) Памятный. Цямкое дзѣ. Гета ночь будзёць цямка намъ. Ц ЯМ КО, 1) въ знач. безл. Помнится. Цямко мнѣ, якъ і гето казавъ. 2) нар. Ловко, удачно. Цямко хиацила стрѣ. ба, трёхъ вутокъ забила. Ц ЯМ Н О, въ знач. безл. гл. Памятно, приходитъ па памя кажется. Цямію мнѣ, што ты пе усн гроши отдавъ, ш позычапъ у мене. Ц Я М С К Ш, прнл. Очень замѣтный по продолжительности Дамскій часъ ты тамъ сядзѣвъ, забавнвея