СХИЛІЦЬЦА, см. Схіляцьца и Хіліцьца. СХИЛОКЪ, -лку, с. м. Склонъ, конецъ. При схилку зимы. При схилку жицця. СХИЛЯЦЬ, сов. Схиліць, -лю, -лишъ, гл. д. Преклонять. Схиляй, схили голову передъ чашею при переносѣ. Схиливъ хвостъ да подъ мостъ. Посл. СХИЛЯЦЬЦА, сов. Схиліцьца, гл. возвр. Преклоняться, склоняться, покоряться. Не передъ кимъ не схиляёцца, не схиліцца. Схиляйся, схились передъ переносомъ чаши. СХИНАЦЬ, сов. Схинуць, -ну, -нешъ, гл. д. Нагибать, наклонять. Схинаць, схинуць голову подъ келихъ. СХИНАЦЬЦА, сов. Схинуцьца, гл. возвр. Наклоняться, нагибаться. Сучче низко схинаёцца, схинулось. СХИРИЦЬ, -ію, см. Хіриць, -ію. СХИРѢЛЫЙ, прил. Исхудалый отъ болѣзни. Нашъ схирѣлый не можёць поправицьца. СХИРѢЦЬ, сов. гл. ср. Хирѣць. Исхудать отъ продолжительной болѣзни. Хлопецъ такъ схирѣвъ, што косци да кожа. СХИСНУТЫЙ, прич. стр. отъ д. гл. Схиснуць. Тронутый, сдвинутый съ мѣста, свихнутый. Спина моя схиснута, согнуцьца не можно. СХИСНУЦЬ, гл. д. сов. в. Свихнуть, сдвинуть съ мѣста, говорится о хребетной кости. Хрестки у дзѣцёнка схиснула нянька, нингаць ставъ. СХИСНУЦЬЦА, гл. возвр. сов. в. Сдвинуться, съ поврежденіемъ хребетной кости, свихнуться. Борючися схиснувся. СХИТРИЦЬ, см. Хітриць. СХОВАНЫЙ и СХОВАНЫЙ, прич. стр. отъ д. гл. Сховаць. Спрятанный. Шапку схованую нашовъ. Схованые гроши хто то повыбравъ. СХОВАЦЬ, см. Ховаць. СХОВАЦЬЦА, см. Ховацьца. СХОВКА, и, с. ж. Спрятанная вещь. Чужой сховки не скоро найдзёшъ. СХОВЫ, -вовъ, с. м. употр. во множ. Сохраненіе. Отдай свое гроши мнѣ въ сховы. СХОДЗИЦЦА, сов. Сойшлося, гл. безл. Соотвѣтствуетъ, сходится. По щоту сходзицца, сойшлося такъ. СХОДЪ, -у, с. м. Ущербъ луны. Коло сходу, па сходу посѣявъ. СХОЛОСЦИЦЬ, см. Холосциць въ 2-мъ знач. СХОМИНАЦЬЦА, сов. Схомянуцьца, гл. общ. Опомниваться, приходить въ память, въ раскаяніе. Начинаёць схоминацьца. Схомянувся да задними днями. Тогды дзѣвка схомянулася, якъ у пузѣ стрепенулося. Посл. СХОПЕНУЦЬЦА, гл. возвр. однокр. в. Спохватиться. Схопенувся на дорозѣ, ажъ тайстру съ хлѣбомъ забывъ въ дворѣ. СХОПИЦЬ, см. Схапываць и Хопаць въ 2-мъ знач. СХОПИЦЬЦА, см. Схапывацьца. СХОЦѢЦЬ, гл. ср. сов. в. Захотѣть, пожелать. Якъ схочу, такъ и будзёць. СХУДАЛЫЙ, прил. Истощалый. Схудалый отъ работы конь. СХУДАЦЬ, сов. глагола ср. Худаць. Спасть съ тѣла, съ лица. Схудавъ отъ тоски. СХУКАНЫЙ, прич. стр. отъ д. гл. Схукаць. Согнанный посредствомъ вдыханія гвоздичнаго аромата. Схуканое бѣльмо. СХУКИВАЦЬ, сов. Схукаць, однокр. Схукнуць, гл. д. Сгонять посредствомъ вдыханія гвоздичнаго аромата. Схукиваць, схукаць, схукнуць бѣльмо зъ вока. СЦА, ы, с. ж. Тоже, что Исца. Сца точиць пяту. СЦАКИ, -къ, с. ж. употр. во множ. Моча, урина. Сцаками дзѣцинными промый вочи. СЦАЛЫПАНЫЙ, прич. стр. отъ д. гл. Сцалыпаць. Воровски схваченный. Сцалыпаную свитку пропивъ. СЦАЛЫПАЦЬ, см. Цалыпаць. СЦАПАНЫЙ, прич. стр. отъ д. гл. Сцапаць. Схваченный. На крадзежи сцапаный. СЦАПАЦЬ, гл. д. сов. в. 1) Схватить. Кошка сцапала мышъ. 2) Украсть. Нѣхто сцапавъ мои гроши. СЦАПНУЦЬ, гл. д. однокр. в. Тихонько схватить. Сцапнувъ мой поясъ, да й понёсъ въ карчму. СЦАЦКАЦЬ, гл. д. сов. в. Разбить, забавляясь. Дотуль цацкався съ шклянкою, покуль сцацкавъ ее. СЦАЦЬ, сцу, сцышъ, гл. ср. Мочу испускать. Сцаць въ судно. Ему хоць сцы въ вочи, а ёнъ усё кажёць, што дожджъ идзець. Посл. СЦАЦЬЦА, сов. Усцацьца, гл. общ. Испускать мочу подъ себя. Сцуль гетый кождую ночь сцыцца, усцыцца. СЦВИГНУЦЬ, см. Цвигнуць. СЦВИСЦЬ, гл. ср. сов. в. Заплѣснѣвѣть. Булка хлѣба сцвила. СЦЁБАЛКА, и, с. ж. Стебель, употребляемый въ видѣ хлыстика. Сцебалкою сцебанувъ по вочамъ. СЦЕБАНИНА, ы, с. ж. Хлестанье розгами. Дали хорошую сцебанину. СЦЕБАНУЦЬ, см. Сцебаць. СЦЕБАНЫЙ, прич. стр. отъ д. гл. Сцебаць. Наказыванный хлестанный розгами. За гетакія штуки не разъ ты сцёбанъ, а ўсё не покидаешъ ихъ. СЦЁБАЦЬ, сов. Обсцёбаць, гл. д. дѣйствія повторяемаго. 1) Сѣчь розгами. Каженъ дзень цебе сцёбаюць, обсцёбаюць, а ты усё своё творишь. 2) однокр. Сцёбнуць. Пить частенько. Порядкомъ сцёбаёць, сцёбнёць, да й ходзиць якъ зюзя. СЦЕБАЦЬ, сов. Насцебаць, однокр. Сцебануць, гл. д. дѣйствія единовременнаго. 1) Сѣчь, хлестать. За што ты его сцебаёшъ, сцебанувъ? Насцебай ему спину. Сцебани коня. 2) Пить залпомъ. Сцебаючи такъ, скоро усцебаёшся. Дзвѣ чарки разомъ сцебанувъ на лобъ. 3) въ знач. ср. Бѣжать. Поглядзи, якъ ёнъ сцебаёць, сцебанувъ съ усихъ ногъ. 4) Рѣзко выговаривать. Што жъ ты мнѣ такъ сцебаешъ по вочамъ? я тобѣ лѣпи сцебану, ажъ носъ завернёшь. СЦЁБАЦЬЦА, дѣйствія неопред. и СЦЕБАЦЬЦА, дѣйствія опредѣл., гл. взаимн. 1) Сѣчь другъ друга изъ шалости, хлестаться. Сваволице дзѣци, не сцёбайцеся, часомъ который по воку сцёбнёць. 2) общ. Шалить, хлестая другаго. За што ты сцебаёшся? СЦЁБКА, и, с. ж. Тѣлесное наказаніе розгами. Дай ему за гето хорошую сцёбку. СЦЕБЛО, а, с. ср. Стебель. Сцебломъ сѣкануць по воку. И кормюць, и поюць и сцебломъ воко порюць. Посл. СЦЁБНУЦЬ, см. Сцёбаць. СЦЕБНУЦЬ, однокр. глагола д. Сцебаць. 1) Хлеснуть, ударить. Сцебни коня. 2) Хлебнуть. Ты сянни сцебнувъ лишнее.
Нават дробная праўка будзе карыснай. Не стаўце знакі націску, каб словы лепш знаходзілася праз пошук.
88 👁