Старонка 601
◀ / 766 ▶
рошо потравы. 2) перен. Разбирать. Смакуй-ка, разсмакуйка-ка ты его словы, што ёнь говориць. 3) Одобрять вкусъ чего, отвѣдывая. Ты тольки смакуёшь, да не ясн. 4) Ухаживать за кѣмъ. Смакуець дзѣвчину, да не по его сна зубамъ. СМАКОВАЦЬЦА, -куюся, сов. Разсмаковацьца, гл. общ. Услаждаться чѣмъ, имѣть влеченіе къ чему. Чему не смаковацьца въ добромъ. Дужо нѣшто ты разсмаковався на чужое. СМАКОМЪ, нар. По вкусу, вкусомъ. Смакомъ хорошъ. Смакомъ яблоко горькаво. СМАКЪ, у, с. м. (звукоподр.). Вкусъ. Ниякого туть нема смаку. Смаку, якъ въ печеномъ раку. Мужикъ кажець бизунъ, жонка кажець настарнакъ — Нехай такъ, нехай такъ, покоштуй-же его смакъ. Изъ пѣсни. СМАЛЕНУЦЬ, однокр. глагола д. Смалиць. 1) Ударить чѣмъ либо гибкимъ, такъ чтобы рубаха пристала къ тѣлу, какъ бы облитая горячею смолою. Смаленувъ его оброццю, ажъ скипѣвъ бѣдный. 2) въ знач. ср. Сунуть кому огнемъ или горящею лучиною. Смоленуць кому въ вочи. 3) перен. Сказать кому жестокій упрекъ. Якъ смолену тобѣ, дакъ и замовчишъ. Снич. Паленуць. СМАЛИНА, ы, с. ж. Гарь, чадъ отъ тлѣющаго холста, или дерева, или шерсти. Смалиною пахнець! нѣшто гориць. Поглядзице откуль идзець смалина. СМАЛИЦЬ, сов. Обсмалиць, гл. д. 1) Обжигать что, особенно покрытое шерстью. Смалиць, обсмалиць кобана, гуся, бороду, шулу. 2) сов. Насмалиць, перен. Сѣчь, наказывать тѣлесно. Смаль его хорошенько, насмаль ему спину, нехай не пускаець коней въ шкоду. 3) Упреками колоть. Ты усёгды мнѣ смалишь гетымъ вочи. 4) въ знач. среди. Быть жестоку въ обращеніи. Такій злый, што огнемъ смалиць. 5) Сильно дѣйствовать. Морозъ дужо смалиць. СМАЛИЦЬЦА, сов. Присмалицьца и Присмалицьца, гл. возвр. 1) Пригарать, говорится въ особенности о чемъ либо холстяномъ или шерстяномъ. Свитка, сорочка твоя смалицца, присмалилась, а ты не бачишъ. 2) Жечься. Не смалься, коло поломя стоючи. 3) Глазѣть въ ожиданіи полученія, увиваться. Нечего тобѣ тугъ смалницьца, тобѣ не дадуць. 4) Сгарать страстью къ кому, ухаживать за кѣмъ. Даремно ты смалишся, присмалився коло дзѣвки, ена за цебе не пойдзёць. СМАЛЬ, и, с. ж. Запахъ гари или дымящагося чего холстянаго или шерстянаго. Откуль гето смаль идзець? нѣшто тлѣець. СМАЛЬНУЦЬ, тоже, что и Смаленуць въ 1-мъ и 2-мъ знач. СМАЛЬНЫЙ, прил. Смолистый. Смальная лучина. СМАНЕНЫЙ, прич. стр. отъ д. гл. Сманиць. Скликанный, говорится о домашнемъ мелкомъ скотѣ или о птицахъ. Голубей сманеныхъ разогнавъ. СМАНИВАЦЬ, сов. Сманиць, -ню, -нишъ, гл. д. Скликать, сзывать въ одно мѣсто, говорится о домашнихъ птицахъ или мелкомъ скотѣ. Сманиваць, сманиць голубей, курей, свиней. СМАННЫЙ, прил. Обманчивый, прельстительный. Сманныя рѣчи подпускаешъ ты. СМАНТАЧЕНЫЙ, прич. стр. отъ д. гл. Смантачиць. Сплутованный, промотанный. Гроши мое, тобою смантаченые, верни мнѣ. СМАНТАЧИЦЬ, см. Мантачиць. СМАРКОЦИЦЬЦА, гл. общ. сов. в. Затосковаться. Смаркоцивсн я безъ цебе. СМАХАЦЬ, сов. глагола ср. Махаць. 1) Сбѣгать скоро. За годзинку смахаю. 2) въ знач. д. (отъ Нѣм. Machen). Скоро, наскоро сдѣлать, окончить. Смахаць боты. СМАХНУЦЬ, однокр. глагола ср. Махаць. 1) Тоже, что Смахаць въ 1-мъ знач. Въ живую смахнувъ. 2) въ знач. д. Живо своровать, стянуть. Нѣхто свитку смахнувъ съ воза. СМАХТЫРИЦЬ, гл. д. сов. в. Тоже, что Смахнуць въ 2-мъ знач. Нѣхто рукавицы мое смахтыривъ. СМАЧНО, нар. Вкусно. Смачно ѣвши, не скоро привыкнешъ къ сухому хлѣбу. СМАЧНЫЙ, прил. Вкусный, пріятный вкусомъ. Смачная потрава. Смачное яблоко. СМАЧНѢЙ, нар. сравн. ст. Вкуснѣе. Шляхта смачнѣй нашего брата ѣець. СМАЧНѢЙШІЙ, прил. сравн. и прев. степени. Вкуснѣйшій. Смачнѣйшее яблоко выбери для бацюшки. СМАЧНѢЦЬ, сов. Посмачнѣць, гл. ср. Становиться вкуснѣе. Конуста што далѣй, то смачнѣець. Якъ посолили, посмачнѣла потрава. СМАШНО, нар. Тоже, что Смачно. СМАШНЫЙ, смягч. Смашненькій, прил. Тоже, что Смачный. СМАЯЧЕНЫЙ, прич. стр. отъ д. гл. Смаячиць. Кое какъ сдѣланный. Работа смаяченая, а не здзѣланая, якъ треба. СМАЯЧИЦЬ, см. Маячиць. СМЕЖЖУЛЕНЫЙ, прич. стр. отъ д. гл. Смежжулиць. Смятый, смягченный. Смежжуленыя яблоки привёзъ. СМЕЖЖУЛИВАЦЬ, сов. Смежжулиць, гл. д. Смягчать, раздавливать. Смежжуливаць, смежжулиць ячмень, товкши. СМЕЖЖУЛИВАЦЬЦА, сов. Смежжулицьца, гл. возвр. Смягчаться, раздавливаться. Клинъ съ сырого дзерева скоро смежжуливаецца, смежжулився. СМЕРДЗЬ, и, с. ж. 1) (отъ смердѣть) Смрадъ, вонь. Якая туть смердзь! 2) слово ругат. Скаредъ. Не видався гетой смердзи. 3) Простой человѣкъ, мужикъ. Не дзѣлай смердзю добра, не люби его жонки. Посл. 4) собир. Жиды, слово ругат. За смердзію гетою пройци не можно. Возъ напавъ одна смердзь оппановала (Евреи вообще имѣютъ отвратительный запахъ). СМЕРДЗЮКЪ, а, с. м. 1) Насѣкомое вонючее, см. Бздзюлъ. 2) Поганка. Набравъ смердзюковъ. 3) слово ругат. Еврей. Парху-смердзюку николи не подався. СМЕРДЗЮЧІЙ, прил. Вонючій. Смердзючій жидъ. СМЕРДЗЮЧКА, и, с. ж. ругат. слово на Еврейку. Пошла хала ты смердзючку. СМЕРДЗЯЧІЙ, прил. Тоже, что Смердзючій. Смердзячая козявка. СМЕРЕТНАЯ, въ знач. с. ж. Смертоносная сила, смерть. Его и смеретная не берець. СМЕРЕТНО, нар. 1) Смертельно. Смеретно не люблю. 2) На смерть. Смеретно клянецца. Смеретно обиднивъ мене. СМЕРЕТНОСЦЬ, и, с. ж. Смертность. Большая на людзей смеретносць. СМЕРЕТНЫЙ, прил. 1) Смертный. Мы ўси смеретные людзи. 2) Смертоносный. Смеретный ударъ, ушибъ. Смеретная рана, хвороба. 3) Смертельный. Ёнъ смеретный врагъ мой. СМЕРКАННЕ, я, с. ср. Сумерки. Отъ рання ажъ до смеркання. Пословъ
Нават дробная праўка будзе карыснай. Не стаўце знакі націску, каб словы лепш знаходзілася праз пошук.
95 👁
◀ / 766 ▶