ПАПКА, и, с. ж. умен. слова Папа, сл. дѣтск. Хлѣбецъ. Дзиця папки хочець.
ПАПЛИННЕ, я, с. ср. Медленность въ работѣ. За твоимъ паплиннемъ не дожджешся конца.
ПАПЛИЦЬ, -лю, гл. ср. Медленно работать. Што тутъ доўго паплиць надъ гетою работою. Давно бъ здзѣлавъ, кабъ не папливъ.
ПАПЛЯ, и, с. общ. Медлитель, -ница. Не видавъ я въ рабоцѣ такого, -кой папли, якъ ты.
ПАПОЧКА, и, с. м. умен. слова Папка, слово дѣтск. 1) Хлѣбецъ. Ѣжъ папочку. 2) Папаша. Папочка мой родненькій!
ПАРА, ы, с. ж. 1) Паръ. Пара чхнула изъ печи. Парою обварився. Пара йдзець изъ гною. Пара зъ вокон йдзець, якъ стали отстываць. 2) Дыханіе слишкомъ слабое. Не дышець, а чуць пара йдзець. 3) Влажность отъ дыханія. Пара на вокнѣ стала, якъ дыхнувъ.
ПАРАЛЮШЪ, а и -у, с. м. Тоже, что Палірушъ. Нема па цебе паралюшу!
ПАРАТЫ, -тъ, с. ж. употр. во множ. (Лит. Papartis). Церковныя хоругви. Съ паратами йдуць вокругъ церкви. См. Апараты.
ПАРАХВІЙКА, и, с. ж. умен. слова Парахвія. Небольшой церковный приходъ. При нашей церкви не великая парахвійка.
ПАРАХВІЯ, и, с. ж. собир. Церковный приходъ. Попъ въ парахвію поѣхавъ. Въ чужой парахвіи нечего указываць. Посл.
ПАРАХВІЯЛЬНЫЙ, прил. Приходскій. Парахвіяльная церковъ.
ПАРАХВІЯНИНЪ, а, с. м. Прихожанинъ. Ёнъ нашъ парахвіянинъ.
ПАРЕНИНА, ы, с. ж. Паренина; поле, по снятіи яроваго хлѣба, оставленное на зиму не паханнымъ и позднею весною поднимаемое для посѣва ржи. Пора паренину подымаць.
ПАРЁНКИ, -нокъ, с. ж. употр. во множ. Огородные твердые овощи, отваренные до мягкости для корма свиней. Парёнками вепра выкормили.
ПАРЕНЫЙ, прич. стр. отъ д. гл. Парицць. Умершій отъ излишняго жара. Пареныхъ не видали, а мерзлыхъ часто. Посл.
ПАРИЦЬ, сов. Попариць, гл. д. 1) Парить вѣникомъ въ банѣ. Парь, попарь мнѣ спину. 2) Варить, отваривать. Париць бураки, капусту. 3) перен. Сѣчь розгами. Мало цебе еще парили за гето.
ПАРИЦЬ, ПАРИЛО, гл. безл. Становится жарко, знойно, томительно. На дворѣ париць. Не даромъ парило; дожджъ пошовъ.
ПАРКА, и, с. ж. умен. слово Пара — чета. Парочка. Марка да Варка, нехай будзець парка. Погов.
ПАРКА, и, с. ж. (отъ Париць). Наказаніе розгами, припарка. Безъ парки не пройдзець тобѣ гето дзѣло.
ПАРКАНИКЪ, а, с. м. умен. слова Парканъ. Палисадникъ. Хорошенькій парканикъ.
ПАРКАНОВЫЙ, прил. 1) Палисадный. Паркановое бервенне попаливъ. 2) Бревенчатый. Паркановая горожа.
ПАРКАНЧИКЪ, а, с. м. умен. слова Парканъ. Заборчикъ, палисадничекъ. Отъ воротъ до клеци парканчикомъ загорожено.
ПАРКАНЪ, у, с. м. Заборъ изъ бревенъ. Новымъ парканомъ обнесъ дворъ свой.
ПАРНО, нар. въ знач. безл. гл. 1) Знойно, томительно. Парно на дворѣ. 2) Душно. Въ хацѣ парно.
ПАРОБОКЪ, -бка и ПАРОБОКЪ, -бка, с. м. Годовой наемный работникъ. Въ паробки нанявся. Хорошій господарь! двухъ паробковъ тримаець.
ПАРОБОЧЕКЪ, -чка, с. м. умен. слова Паробокъ. Небольшой парень, служащій въ работникахъ. Съ однимъ паробочкомъ управляецца.
ПАРОБЧИЦЬ, -чю, гл. ср. Быть въ наемныхъ работникахъ. Который годъ у мене паробчиць, да я ничого дурного за имъ не доглѣдзивъ.
ПАРОВЫЙ, прил. Парный, требующій пары чего либо. Паровая повозка на одного коня цяжка.
ПАРОСИНКА, и, с. ж. Капелька, росинка. Ни паросинки нема горѣлки.
ПАРОСНИКЪ, а, и умен. ПАРОСНИЧЕКЪ, -чка, с. м. Паростникъ, -чекъ, молодой лѣсокъ. Дровъ у насъ нема: паросникомъ, паросничкомъ топимъ печь.
ПАРОСЬ, и, с. ж. Туманъ, въ видѣ мелкой росы падающій на землю, одежу и проч. Дожджу нема, а парось йдзець.
ПАРСОНА, ы, с. ж. Лице, особа. Не великая ты парсона!
ПАРТЭСЪ, у, с. м. Ладъ, настроеніе. Попавъ на партэсъ. Збився съ партэсу.
ПАРФУМЪ, у, с. м. (заимствовано отъ шляхты). 1) Духи. Отъ паненки парфумомъ, парфумами пахнець. 2) ирон. Вонь. Ты уже тутъ парфуму съ собою принесъ, парфумовъ своихъ поднесъ.
ПАРХИ, -овъ, с. м. употр. во множ. 1) Шелуди на головѣ. Голова въ пархахъ твоя. 2) Всякая вообще нечистота. Жидъ пархами смердзиць. Обмый свое пархи. 3) Песики; длинные на вискахъ локны волосъ, особенно полные гнидъ, которые обыкновенно носятъ Евреи. Я тобѣ пархи твое оборву. 4) перен. Нищета. Пархами трясець. Якъ пріѣхавъ къ намъ, дакъ и обмывъ свое пархи.
ПАРХОВАТЫЙ, прил. Паршивый, вшивый. И ты сюды лѣзишъ съ парховатою головою.
ПАРХОВКА, и, с. ж. Шелудивка, паршивица, слово ругат. особенно на Евреекъ. Парховка ты смердзючая!
ПАРХОВКА, и, с. ж. 1) Нечистая дѣвчонка. Отгони пречь отсюль парховку гету. 2) перен. Глупая голова. Не твоею парховкою гето выдумаць.
ПАРХУЦИКЪ, а, с. общ. Вшивець, вшивица, слово ругат. на мальчика или дѣвочку. Гони пречь отсюль пархуцика гетаго. Наша пархуцикъ дужо зазнаецца.
ПАРХУЦКІЙ, прил. 1) Паршивый, вшивый, нечистый. Прими отсюль пархуцкое свое одзенне. 2) Жидовскій. Пархуцкій колпакъ. Пархуцкая ярмулка.
ПАРХУЦКІЙ, -аго, въ знач. с. м. 1) перен. Еврей. Съ пархуцкимъ не хочу мѣць ни якого дзѣла. 2) Дрянный, неопрятный человѣкъ. Не пойду я за гетаго пархуцкаго ни за што.
ПАРХЪ, а, с. м. слово ругат. на Евреевъ. Паршивецъ, вшивецъ. За пархами жидами ничого ни купиць, ни продаць не можно. Коли спорцишъ, выдзеру вухо парху.
ПАРѢЧКА, и, с. ж. раст. 1) Кустъ красной смородины. Конь въ саду парѣчку поломавъ. 2) Ягоды красной смородины. Парѣчка буйная.
91 👁