МАРМУРОКЪ, -рка, с. м. Бумага, окрашенная подъ мраморъ. Книжка мармуркомъ обложена.
МАРМУРЪ, у, с. м. Мраморъ.
МАРНИЦЬ, сов. Змарниць (кор. Мара), гл. д. Во зло употреблять, терять попустому. Часъ марнишъ, змарнивъ.
МАРНО, нар. Напрасно попустому, съ злоупотребленіемъ. Марно часъ трацишъ. Марно усё идзець.
МАРНОСЦЬ, и, с. ж. 1) Безполезное употребленіе. Въ марносци тутъ проводзимъ часъ. 2) Ничтожность. За марносцю гоплешся.
МАРНОТРАВЕЦЪ, вца, с. м. Употребляющій во зло. Марнотравцу ничого не жаль; ёнъ усё пропьець.
МАРНОТРАВИЦЬ, -влю, -вишъ, сов. Змарнотравиць и Помарнотравиць, гл. д. Во зло употреблять. Марнотравишъ, змарнотравивъ пильный часъ. Помарнотравивъ бацькино добро.
МАРНОТРАВНО, нар. 1) Попустому, съ потерею, съ напрасными издержками. Марнотравно сядзимъ тутъ. Марнотравно ѣздзивъ. 2) Расточительно. Марнотравно живець. Марнотравно потрацивъ бацькино добро.
МАРНОТРАВНОСЦЬ, и, с. ж. 1) Злоупотребленіе, потеря. Марнотравносць часу. 2) Расточительность. Марнотравносць бацьковщины.
МАРНОТРАВНЫЙ, прил. Расточительный. Марнотравный сынъ. Марнотравному хоць кольки дай, усё помарнотравиць.
МАРНОТРАВСТВО, а, с. ср. Расточительность. Черезъ марнотравство поцерявъ гроши.
МАРНЫЙ, прил. Напрасный, безполезный. Марная твоя работа. Марное сватовство. Марная твоя прозьба.
МАРНЯВИЦЬ, -вю, сов. Змарнявиць, гл. д. Проводить безъ пользы, терять. По пустому часъ марнявишъ, змарнявишъ. Какъ цебе змарнявило.
МАРТВЕННЕ, я, с. ср. Мученіе, изнуреніе, душевная скорбь. Мартвенне зъ гетымъ хлопцомъ. Къ мартвенню нашему послав Богъ намъ гето.
МАРТВИЦЬ, -вю, сов. Змартвиць, гл. д. Сушить, изнурять, класть въ гробъ. Непокорносцю своею мартвишъ, сусимъ змартвивъ мене.
МАРТВИЦЬЦА, сов. Змартвицьца, гл. возвр. Изнуряться, убиваться горемъ. Досиць тобѣ мартвицьца по ёмъ. Сусимъ змартвився, глѣдзючи на ёго.
МАРТВѢЦЬ, вѣю, сов. Змартвѣць, гл. ср. 1) Изнуряться отъ горести, сокрушаться. Мартвѣешъ, глѣдзючи, якъ ёнъ бѣднеиькій кидаецца. 2) Измѣняться въ лицѣ, блѣднѣть. Мартвѣешъ, глѣдзючи на его. Змартвѣвъ, якъ почувъ.
МАРТЫШКА, и, с. ж. Обезьяна. Глядзиць, якъ мартышка.
МАРХОТКА, и, с. ж. Мохоръ, бахромка. Хустка съ мархотками.
МАРЦОВЫЙ, прил. 1) Мартовскій, бывающій въ Мартѣ мѣсяцѣ. Марцовые морозы. Марцовый снѣгъ. 2) Заготовляемый въ Мартѣ. Марцовое пиво. Марцовый медъ. 3) Старый лѣтами. Марцовый женихъ. Марцовая невѣста.
МАРЧИЦЬ, сов. Змарчиць, гл. д. (Мрачить). Изнурять тоскою. Досиць тобѣ марчиць мене своимъ упорствомъ. Сусимъ змарчивъ мене.
МАРЧИЦЬЦА, сов. Змарчицьца, гл. возвр. Изнуряться, сохнуть. Тольки марчимся, змарчились мы, тутъ сѣдзючи понапрасну и чекаючи.
МАРША, МАРШЕЧКА, и, с. ж. имя отъ крещенія Марѳа, Марѳуша.
МАРШАЛКОВАЯ, вой, въ знач. с. ж. Жена предводителя дворянства. Маршалковая пріѣхала въ госци къ панамъ.
МАРШАЛКОВИЧЪ, а, с. м. Сынъ предводителя дворянства. Маршалковичъ полюець.
МАРШАЛКОВНА, ы, с. ж. Дочь предводителя дворянства. Маршалковна выходзиць за мужъ.
МАРШАЛКОВСКІЙ, прил. Свойственный уѣздному предводителю дворянства. Маршалковскій обовязокъ, судъ, мундуръ.
МАРШАЛКОВСТВО, а, с. ср. Должность уѣзднаго предводителя дворянства. Зъ маршалковства скинули.
МАРШАЛОКЪ, лка, с. м. Уѣздный предводитель дворянства. У маршалка служивъ.
МАРШАЛОЧЕКЪ, чка, с. м. умен. слова Маршалокъ. Главное лице въ обществѣ, особенно при переговорахъ въ свадебномъ дѣлѣ. Употребляется въ пѣсняхъ.
Што суботы, то сваццики, | Зелёное вино возюць,
Што недзѣли, маршалочки, | Мойго ойчёнька поюць.
МАРШАЛЪ, а, с. м. Губернскій предводитель дворянства.
МАРЬЕЧКА, и, с. ж. умен. слова Марья.
МАРЬЯНА, ы, с. ж. имя отъ крещенія Маріамна.
МАРЫ, -ъ, с. ж. употр. во множ. Погребальныя носилки. Кабъ цебе на марахъ вынесли!
Памятуй, человѣче, на тыя кары,
Якъ грѣшное цѣло твое положуць на мары.
Изъ пѣсни нищихъ.
МАСЕЛЦО, а, с. ср. Маслице. Хлѣба съ маселцомъ зъѣжъ.
МАСЛЕНЕНЬКІЙ, прил. смягч. Сладенькій. Маслененькими словами подъѣхавъ.
МАСЛЕНЫЙ, прил. перен. Ласкательный, льстивый. Якій ты сянни масленый, масленымъ языкомъ говоришъ.
МАСЛИЦЬ, сов. Подмасliць, гл. д. перен. Ласкать, ласками и подарками склонять. Ты видзишъ, якъ ёнъ маслиць его къ собѣ. Подмасливъ суддзю, и дзѣло пошло маслено.
МАСЛИЦЬЦА, сов. Примаслицьца, гл. общ. Ласкаться, съ лестію приставать къ кому. Не маслись ко мнѣ, напрасно примаслився; я цебе давно знаю.
МАСТАКЪ, а, с. м. Ободрительное названіе сдѣлавшему что либо искусно, мастерски; мастеръ. Ай да мастакъ, хорошо здзѣлавъ, поступивъ!
МАСТАЦКИ, нар. Мастерски, молодецки. Мастацки здзѣлавъ.
МАСЦЬ, и, с. ж. 1) Составъ для пластыря, мазь. Масць отъ скулки. 2) Составъ, употребляемый при прививаніи черенковъ. Садовая, прищепная масць.
МАТКА, и, с. ж. 1) Мать. Якая матка, такое й дзицятко. Посл.
Матка дочку продала,
На горѣлцѣ пропила. Изъ свад. пѣсни.
2) Пчелиная самка. Матку поймаць.
МАТКИНСКІЙ, прил. Материнскій. Маткинская въ ёмъ дохля. Маткинское добро.
МАТКИНЪ, прил. прит. Материнъ. Маткинъ дворъ. Маткина ласка.
МАТОВЫЙ, прил. Отчаянный. Матовымъ голосомъ закричавъ.
МАТОРНЫЙ, прил. Большой, длинный, высокій, огромный. Маторный кусокъ хлѣба отрѣзавъ. Маторный дзень. Маторный человѣкъ.
78 👁