ТЭКСТЫ ГАВОРКІ
У войну мы жылы на хуторы Дрытышыну. Батько твій був ішчэ малэнькі, до года, на руках. От прыйшлы раз до нас партызаны пойісты. А тут глянь у гокно: німцы ідуть до хаты. Партызаны выскочылы з хаты – і навтёкы, ох, і далы воны дёру. Алэ ж одын зляку побіг прамо по дорозы. Его німцы і застрэлылы. Посля прыйшлы воны (німцы) в хату і на мынэ кажуть: "Матко, матко...". Я думала, шо опошні конэц будэ і мні, і батьку твойму. Алэ ж німцы ныц ны зробылы. Мусытька, людямы булы...
(Запісана са слоў Пераходзькі Марыі Восіпаўны (1901 г. н.))
На Вылыконне трэба, шо б всі з'їжжалыса дохаты. В гэты дэнь у нас рано всі встають. Вся сым'я ставыть йіду, садыцца за стил. Помоляцца. Першэ, што трэба з'йісты – гэто посвятянэ яйцэ. А потомыка йідять всэ остатне. Як сым'я поснідае, то можна йты в госты. Бало наложым повныі карманы яйцыв і ідэмо на сыло. З кім сустрінэсса – з тым і б'есса яйцамы. Як твое яйцэ побылы, то ты оддаеш його тому, хто побыв твое яйцэ. Той мусыть йісты його. Бувае назбыраеш побытых яйцыв, шо ны знаеш, шо з імы робыты, і йісты ны можэш.
Як у хаты в гэтому году був покойнык, то яйца ны красять. От можна зварыты іх в молодому жыту, шо б трошкы позылынілы.
На другый дэнь Вылыконня у нас ідуть на моглыца провідаты свояків, помянуты іх. Мусово трэба взяты цвыты чы выночка, ленточку, рушныка, йіды со стола: мяса, яйца, хліба пэчаного – і занысты на моглыца. Йіду покласты на могылки, выночка, ленточку повісыты. Колыся старым бабам вішалы тканого чы вышытого рушныка, хвартуха. Тыпэрыка вжэ рушныкы, хвартухы ныхто ны вішае.
(Запісана са слоў Пачуйкі Надзеі Дзмітрыеўны (1949 г. н.))
От ніколы пышком ходылы по ягоды аж у Морочню, гэто ж дэ в чорта, мо кіломэтрів пытнаццать, аж під Украіну. Ранэнько встанэш, мо в чытыры ранку, як ішэ ны розвідняе, да як доплытэсса, то вжэ і ягоды збыраты ны мыло. Воду пылы з болота: хусткою надавыш на купыну, появыцца вода, пропустыш іі проз хустку, нагынаесса і п'еш. І ныц ны було. А тыпэр з колодеза ны можна воду пыты.
Чорныі ягоды носылы, сушылы. Варэнне робылы, а тыпэр ныхто іх ны сушыть, а варэнне і блызко ныяка собака ны йість. Тыпэрыка давай одныі лагодкы, смакотті. Ну, мо шчэ з обрыкосыв, пэрсікив нішо зроблять: того ж варэння, компоту...
(Запісана са слоў Мельніковіч Валянціны Кірылаўны (1934 г. н.))
81 👁